Сукральфат та мізопростол також протипоказані при вагітності.
Метилурацил не можна застосовувати при гострих і хронічних формах лейкозу, лімфогранулематозі, злоякісних захворюваннях кісткового мозку.
Плантаглюцид не слід застосовувати при гіперацидних гастритах та виразковій хворобі шлунка з підвищеною кислотністю.
Метроиідазол і хелікоцин протипоказані при вагітності, лактації, порушеннях кровотворення, активних захворюваннях ЦНС.
Хелікоцин не слід застосовувати пацієнтам молодше 18 років, а також при захворюваннях ШКТ з тривалою діареєю чи блюванням.
Фармакобезпека
Антациди знижують всмоктування заліза, НПЗЗ, тетрацикліну, блокаторів Нг-гістамінових рецепторів.
Антациди потрібно приймати за 1,5-2 години або через 1,5-2 години після приймання інших лікарських препаратів.
Циметидин не можна застосовувати одночасно з бензодіазепінами, перорапьними антикоагулянтами, пропранололом, верапамілом, цитостатиками та препаратами, які пригнічують кровотворення.
Тривале приймання вісмуту субцитрату призводить до рубцевих деформацій шлунка та 12-палої кишки.
Алюмаг треба розжувати та тримати у роті до повного розчинення.
Перед їдою призначають олокатори Нг-гістамінових рецепторів, Мі-холінолітики та інгібітори Н+-К+-АТФ-ази, карбальдрат, алюмаг, альмагель, в'яжучі засоби, плантаглюцид, препарати вісмуту (де-ноп).
Після їди потрібно призначати симальдрат, маалокс, рені, метилураціл, вікаїр.
Під час їди – мізопростол, метилурацил, всі антихелікобактерні засоби, окрім препаратів вісмуту.
Порівняльна характеристика препаратів
Н2-гістаміноблокатори
Циметидин був першим препаратом блокаторів Н2-гістамінових рецепторів. Застосування його супроводжується численними побічними ефектами. У печінці циметидин блокує систему цитохром Р-450, яка необхідна для метаболізму багатьох лікарських засобів.
Ранітидин є більш активним (у 4-5 разів) інгібітором секреції соляної кислоти, ніж циметидин. Поєднує гальмуючий вплив на Нг-рецептори з активацією гістамін-метил-трансферази та інтенсивним порушенням синтезу гістаміну. Не викликає підвищення концентрації гастрину. На відміну від циметидину не порушує в печінці метаболізм лікарських препаратів. Призначається 2 рази на день.
Побічні явища виражені слабше, ніж у циметидину (рідко нудота, бловання, головний біль, висипання).
Фамотидин – специфічний блокатор Н2-рецепторів гістаміну третього покоління. З урахуванням еквимолярної дози фамотидин у 10 разів ефективніший за ранітидин та в 50 разів – за циметидин. Фамотидин виявляє більш тривалу дію на шлункову секрецію. Завдяки цьому для лікування виразкової хвороби достатньо одноразового приймання 40 мг препарату щовечора при тривалості терапії 6-8 тижнів. Для запобігання рецидивів призначають по 20 мг фамотидину одноразово ввечері.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікарські засоби, які впливають на функції ШКТ“ на сторінці 3. Приємного читання.
