При швидкому зниженні дози гормонів можливі загострення основного захворювання і розвиток недостатності надниркових залоз. У зв'язку з цим зниження доз і відміну глюкокортикоїдної терапії здійснюють під ретельним контролем лікаря. А при виникненні гострого супутнього захворювання або впливу стресових факторів дозу препарату знову одночасно підвищують в 1,5-2 рази.
При переході з перорального приймання преднізолону на інгаляційні глюкокортикоїди дозу преднізолону починають знижати через декілька тижнів після сполучення останніх. Потім одночасно зі зниженням дози преднізолону зменшують кратність його застосування.
Найбільш ефективні при місцевому застосуванні фторвмісгні препарати глюкокортикоідів.
При внутришньом'язовому введенні застосовують пролонговані форми, однак необхідно враховувати, що вони викликають атрофію м'язової та жирової тканини в місці введення.
Доза преднізолону нижче 5 мг на добу в більшості випадків неефективна
При тривалій терапії глюкокортикоїдами доцільно введення препаратів з урахуванням природнього фізіологічного ритму секреції глюкокортикоїдів.
Пролонговані препарати для циркадної терапії непригодні, так як призводять до вираженого пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно- шниркової системи.
Порівняльна характеристика препаратів
За протизапальною активністю ГК можна розташувати в наступному порядку, коли взяти дію гідрокортизону за одиницю: гідрокортизон (1), мазипредон (4), метилпреднізолон, триамцинопон, бетаметазон (30), флуоцинолону ацетонід (35).
Гідрокортизон використовується парентерально і зовнішньо у вигляді мазей, внутрішньо (рідко).
Гідрокортизону 17-бутират (локоїд) – глюкокортикостероїдний засіб для місцевого застосування, один з ефективних та добре апробування препаратів. Справляє швидку протизапальну, протинабрякову та протисвербіжну дію при різних поверхневих, неінфікованих запалюваннях шкіри.
Мазипредон – дегидрований аналог гідрокортизону, активніший останнього в 4-5 разів.
Метилпреднізолон за активністю близький до преднізолону, але практично не впливає на мінеральний обмін, краще переноситься.
Триамцинолон близький до дексаметазону, краще переноситься.
Беклометазон використовують для лікування бронхіальної астми; не чинить купіруючої дії, ефект розвивається повільно, продовж першого тижня.
Триамцинолону ацетонід погано всмоктується, у зв'язку з чим застосовується місцево. Місцево використовуються також глюкокортикоїдні мазі: синафлан, дермозолон, флюцинар, апулеїн, фторокорт, кутерид, синалар Н, ультралан.
Мікозолон, тримістин – комбіновані засоби для місцевого застосування, які володіють також протигрибковою дією. Кортонітол – протимікробною дією.
Будезонід близький до триамцинолону ацетоніду, на відміну від фтормісних препаратів не викликає атрофічних змін шкіри при тривалому застосуванні.
Дексаметазон близький до інших фтормісних глюкокортикосгероїдів, але більш активний, володіє сильною протизапальною та антиалергійною дією.
Бетаметазон e β-ізомером дексаметазона, але використовується зовнішньо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гормональні препарати кори надниркових залоз та їх синтетичні аналоги“ на сторінці 6. Приємного читання.
