Ізопреналін несумісний з бутамідом, фенобарбіталом, дигітоксином, дикумарином, стрептоцидом, седуксеном, дифеніном, прозерином.
Ксилометазолін не призначають при хронічному нежитю.
Тривале застосування тизину може викликати вторинний набряк слизової носа.
Не рекомендується змішувати очні краплі візин з будь-якими іншими краплями.
Якщо протягом 72 год стан не поліпшується або подразнення чи почервоніння зберігається чи збільшується, слід припинити застосування тину.
Пацієнтам з важкими захворюваннями серцево-судинної системи (1ХС, АГ), феохромоцитомою, порушенням обміну речовин (гіпертиреоз, цукровий діабет), а також хворим, які отримують інгібітори МАО чи інші препарати, здатні підвищити AT, тетризопін (візші, тіпни) слід призначати лише у тому разі, коли можлива користь від його застосування переважає потенційний ризик. Хворим із глаукомою застосовувати препарат можна тільки за призначенням лікаря та під його наглядом. Дуже часто використання може спричинити гіперемію кон'юнктиви. Застосовувати тетриловій у період вагітності та годування груддю можна лише у тому разі, коли потенціальна користь внаслідок його використання перевищує можливий ризик.
Тизин застосовують за необхідності, але не частіше ніж 1 раз на 4 години. Його не слід застосовувати більше 3-5 днів; повторне застосування можливе тільки через кілька днів.
Комбіноване застосування тизину з інгібіторами МАО або з трициклічними антидепресантами може призводити до підвищення AT, що зумовлено судинозвужуючою дією препарату.
Розчин добутаміну несумісний в одному шприці з 5% розчином бікарбонату натрію або іншим лужним розчином.
Ефедрин не слід застосовувати перед сном. Препарат спричиняє наркотичну залежність. Повторне застосування ефедрину призводить до вичерпання запасів медіатора і ослаблення його ефектів. Використання його обмежує тахіфілаксія.
Порівняльна характеристика
α, β-адреноміметики
Епінефрин одержують з надниркових залоз забитої худоби. Судинозвужувальний ефект чітко виявляється при його місцевій дії на тканини (високі концентрації). При нанесенні розчину адреналіну на слизові оболонки вони відразу бліднуть, що зумовлюється спазмом судин. Резорбтивна дія епінефрину на судини залежить від способу введення його в організм. При підшкірному введенні епінефрину всмоктування відбувається довго внаслідок того, що на місці ін'єкції виникає спазм судин. При такому способі введення ліків у крові утворюється невелика концентрація епінефрину, на яку реагують лише β2-адренорецептори, і тому виникає судинорозширювальний ефект. При внутрішньовенному введенні епінефрину його дія на α1-адренорецепгори судин проявляється повністю. Внаслідок цього настає виражене звуження судин шкіри і органів черевної порожнини, що веде до підвищення AT.
Ефедрин – алкалоїд, який міститься в різних видах ефедри, за хімічною структурою і фармакологічною дією близький до епінефрину, однак є непрямим адреноміметиком. За силою дії значно поступаешь епінефрину, але на відміну від епінефрину, ефедрин – стійка сполука, не розщеплюється шлунковим соком, зберігає свою активність після введенні перорально, діє в десять разів довше, ніж епінефрин. Збуджує ЦНС подібно до фенаміну. У великих дозах викликає психічне і рухове збудження. Збуджує дихальний центр.
На відміну від епінефрину, ефедрин застосовують при міастенії, нарколепсії, отруєннях снодійними та наркозними, при енурезі (робить чутливим сон); застосовують тільки за призначенням лікаря. Входить до складу "Новодрину", "Солутану", "Ефатину".
Допамін формально можна віднести до α, β-адреномімешків, оскільки він активує адренорецептори (β1 > α1). У зв'язку з цим дофамін розширює судини кишечника, нирок, серця, підвищує скоротливість міокарда, збільшує систолічний і хвилинний об'єм крові, не змінюючи ні частоти скорочень, ні потреби в кисні міокарда. Поєднання цих ефектів дає змогу використовувати дофамін при кардіогенному та інших видах шоку.
α1-адреноміметики
Норадреналін у порівнянні з адреналіном має більш виражену судинозвужувальну дію. Діє на агадренорецептори вже в початковій концентрації, в 1,5 рази сильніше за адреналін підвищує тонус судин і AT. Норадреналін вводять лише внутрішньовенно через небезпеку розвиту некрозу тканин внаслідок судинозвужувальної дії.
Фенілефрину г/х є стимулятором α-адренорецепторів. У порівнянні з норадреналіном і адреналіном підвищує AT менш різко, але діє довше, оскільки не руйнує КОМТ (не є катехоламіном).
Тетризолін (тизин) має судинозвужувальну, протинабрякову та антиексудативну дію, що призводить до звуження дрібних артеріол, зменшення набряку слизової оболонки носових ходів та зниження ексудації. При місцевому застосуванні практично не резорбується, тому не має побічних ефектів, властивих іншим адреноміметикам. Ефект при використанні препарату розвивається дуже швидко (1 хвилина) і діє протягом 8 годин.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Адренергічні засоби (Адреноміметики)“ на сторінці 5. Приємного читання.
