• α2-адреноміметики справляють гіпотензивний ефект, тобто знижують судинозвужувальні імпульси з ЦНС (гальмується виділення норадреналіну та збудженість судинорухового центру);
• β1-адреноміметики викликають кардіостимулюючий ефект;
• β2-адреноміметики дають бронхолітичний та токопітичний ефекти;
• β1+β2-адреноміметики мають кардіостимулюючу та бронхопітичну дію;
• α1, β1, β2-адреномінетики викликають кардіостимулюючий ефект; а деякі з них, наприклад, епінефрин та ефедрин підвищують тонус скелетної мускулатури, активують процеси глікогенолізу та ліполізу, дають бронхолітичний та гіпертензивний ефекти. Ефедрин має також “пробуджуючу” дію.
• стимулятор дофамінових рецепторів – препарат допамін, спричиняє вазоконстрикгорний ефект.
Показання до застосування та взаємозамінність
• 1. Найбільш надійний ефект при гіпотонії різного поход ження (колапс, шок, передозування гангліолітиків, отруєння з пригніченням судинорухового центру) досягається при внутрішньовенному крапельному введенні розчинів норадренапіну, фенілефрину г/х, ефедрину г/х. При інших видах шоку (геморагічному, травматичному) їх застосування протипоказане через погіршення мікроциркуляції в органах і тканинах.
• 2. При зупинці серця за допомогою довгої голки в порожнину лівого шлуночка вводять 0,5-0,7 ампульного розчину адреналіну (краше розвести в 80 мл фізіологічного розчину). Застосування кардіостимулюючого ефекту обмежене через небезпеку виникнення аритмій. Також при зупинці серця можливе використання добутаміну.
• 3. Бронхіальна астма. У періоди загострень симптоматична терапія може здійснюватися ефедрином. Усунення нападу досягається інгаляцією розчинами ізопренашну або епінефрину (за допомогою кишенькового інгалятора), підшкірним введенням розчину адреналіну чи ефедрину або призначенням таблеток ізадрину під язик. Можливе також використання орципреналіну сульфату, сальметеролу та ізопреналіну.
• 4. Адренергічні препарати вживають при анафілактичному шоку, алергічному набряку та інших алергійних реакціях. При кардіогенному шоку, брадіаритмії використовують орципреналіну сульфат та ізопреналін.
• 5. При гіпоглікемічній комі використовують епінефрин.
• 6. При запальних захворюваннях слизових оболонок носа (риніт, фарингіт, синусит, сінна гарячка), а також при проведенні риноскопії або лікувальних процедур – тетризолін (тизин), ксилометазолін, оксиметазолін танокспрей.
• 7. При набряку та гіперемії слизової оболонки та кон'юнктиви при подразненні очей, наприклад, внаслідок дії диму, пилу, хлорованої води, алергічних запальних реакціях типу сінної гарячки та у разі підвищеної чутливості до пилку рослин; для зменшення печіння, подразнення, свербежу, болю та сльозотечі – тетризолін (візин).
• 8. Для продовження часу дії і зменшення токсичності місцевих анестетиків при провідниковій і термінальній анестезії використовують епінефрин, фенілефрину г/х або ефедрину г/х. Норадреналін вживати не можна, оскільки він викликає некроз через сильний спазм дрібних судин.
• 9. При загрозі передчасних пологів використовують феногерол, сальбутамол та тербуталін.
• 10. При гіпертонічній хворобі застосовують гуанфацин, клонідин.
Побічна дія
При застосуванні епінефрину можливе відчуття неспокою, головний біль, тремор.
При введенні норадренапіну під шкіру або в м'язи існує небезпека розвитку некрозів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Адренергічні засоби (Адреноміметики)“ на сторінці 3. Приємного читання.
