Акромегалія, хвороба Іценка-Кушинга, для пригнічення лактації – бромокриптин.
Ригідні і акінетичні форми паркінсонізму, профілактика та лікувати вірусних захворювань – амантадин, глудантан.
Хвороба Альцгеймера, стареча деменція, симптоматичний паркінсонізм – сепегілін (юмекс).
Побічні ефекти
Побічні ефекти при застосуванні леводопи, селегіліну, накому, мадопару спостерігаються досить часто: різноманітні диспептичні явища (порушення апетиту, нудота, блювання), ортостатична гіпотензія, головний біль, рухові порушення, серцеві аритмії. Більшість побічних ефектів пов'язана з утворенням дофаміну з леводопи в периферичних тканинах. Останнє можна зменшити, комбінуючи леводопу з інгібіторами периферичної ДОФА- декарбоксилази, які не проходять крізь гематоенцефалічний бар'єр, наприклад, з карбідопою (наком) або бенсеразидом (мадопар).
При прийманні бромокриптину можливі психічні порушення, дискінезія, запор.
При використанні антихолінергічних протипаркінсонічних засобів можуть виникнути побічні ефекти: сухість у роті, порушення акомодації, прискорення пульсу, запаморочення, а до тригексифенідилу розвивається звикання.
Побічні ефекти при застосуванні амантадину та глудантану – головний біль, безсоння, запаморочення, загальна слабкість.
Протипоказання
Вживання препаратів леводопа, пакам, мадопар протипоказане при вагітності, лактації, дітям до 12 років, при вираженому атеросклерозі; серцево-судинних, легеневих, печінкових, ниркових захворюваннях, захворюваннях крові, при підвищеній чутливості до препаратів.
Наком, мадопар протипоказані хворим до 25 років (має бути закінченим утворення кісток).
Тригексифенідил і трипериден протипоказані при глаукомі, їх треба обережно призначати при гіпертонії та атеросклерозі.
Сепегілін (юмекс) – при екстрапірам (дальних розладах, не пов'язаних зі зниженням вмісту дофаміну.
Фармакобезпека
Протипаркінсонічні препарати несумісні з холіномімегиками, антихолінестеразними засобами, нейролептиками, транквілізаторами, наркотичними анальгетиками.
Бромокриптин не можна поєднувати з ергоапкалоїдами, перорапьними контрацептивами, інгібіторами МАО та препаратами, які пригнічують ЦНС. При одночасному застосуванні дофамінергічних препаратів з інгібіторами МАО може виникнути різка артеріальна гіпертензія.
Леводопу, мадопар, наком не можна поєднувати з вітаміном В6, тому що він блокує дію препаратів. Обережно спід призначати ці препарати хворим з бронхіальною астмою, виразкою шлунка в активній фазі, при психозах, неврозах; хворим, які перенесли в минулому інфаркт міокарда.
Леводопа несумісна з дротаверином.
Селегілін (юмекс) несумісний з флуоксетином. Не слід призначати препарат при відсутності дефіциту дофаміну.
Діапазон необхідно чергувати з іншими препаратами для лікування хвороби Паркінсона.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Засоби для лікування паркінсонізму“ на сторінці 2. Приємного читання.
