– ессенціальні фосфоліпіди (в/в на аутокрові/ перорально) або антралы-лецитин (ліолів по 1-2 флакони, розчинивши на 50 мл 0,9 % розчину NaCl 2 рази на добу в/в краплинно) або силімарин по 2 капе. З рази;
– аргініну глутамат (гутаргін) 4 % у дозі: по 50 мл 2 рази на добу, в/в, крап. на 150-250 мл 0,9 % розчину NaCl (максимальна доза – 4-6 г/добу).
• Лактулоза (дуфалак, нормазе, лактувіт) 1,5 г/кг/добу.
• Глюкокортикоїдна терапія (переважно гідрокортизон) у дозах, залежно від ступеня важкості печінкової недостатності:
– при рівні АЛТ у крові від 2 до 10 ммоль/л – 10 мг/кг/добу;
– більше 10 ммоль/л – 15-20 мг/кг/добу.
• Препарати гемостатичної дії:
• 12,5 % розчин етамзилату (3-5 мг/кг, в/в, в/м);
• 10 % розчин кальцію глюконату в дозі 0,5 ммоль/кг (в 1 мл розчину – 0,25 ммоль кальцію), в/в, в 2-4 прийоми;
• інфузія свіжозамороженої плазми в дозі 10-20 мл/кг/добу;
• коферментні форми тіаміну броміду до 50 мг, піридоксину гідро- хлориду до 200 мг, кислоти аскорбінової до 1000 мг/добу в/в краплинно з глюкозою.
• Інгібітори протеолізу (апротинин) у вікових дозах, в/в.
• Токоферол – перорально, в/м, у дозі: 17-19 мг на добу, в 1-2 прийоми.
• Для профілактики шлунково-кишкової кровотечі рабепразол 20- 40 мг/добу інфузійно/перорально чи пантопразол 40-80 мг/добу інфузійно/перорально.
• За показаннями – підключення екстракорпоральної підтримки функції печінки – "штучна печінка".
Примітка: * згідно з Наказом МОЗ України від 20.10.2010 №897 (додаток 5).
** Для парентерального харчування та попередження прогресування печінкової енцефалопатії доцільно використовувати спеціально створені "гепа" суміші 500-1000 мл гепасолу А чи гепасолу-нео на добу, чи аміноплазмаля гепа та ін. 1 раз на день, курсом 5-7 інфузій. Використання стандартних сумішей протипоказане, бо воно підсилює дизаміноацидемію.
Печінкова енцефалопатія.
Печінкова/портосистемна енцефалопатія (ПЕ) та коагулопатія – найчастіші прояви печінкової недостатності. При цьому важливо виключити принципово зворотні причини порушення свідомості: а) гіпоглікемію; б) інфекцію; в) електролітний дисбаланс; г) передозування лікарських препаратів (зокрема, седативних); д) гіпоксемію; є) дефіцит вітамінів.
ПЕ розвивається внаслідок важкого ураження печінки і шунтування крові з портальної системи в обхід печінки безпосередньо в системний кровотік. ПЕ також може бути наслідком впливу токсинів, які виробляють бактерії кишечнику і не знешкоджуються у печінці (аміак, жирні кислоти, меркаптани й інші несправжні нейротрансміттери). ПЕ характеризується порушеннями свідомості й інтелекту зі зміною особистості хворого.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Військово-прикладні аспекти сучасної гастроентерологи» автора Осьодло Г.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікування токсичної гепатопатії“ на сторінці 4. Приємного читання.
