Захворювання органів травлення займають чільне місце в структурі захворюваності внутрішніх органів у військовослужбовців як в умовах мирного часу, так і в особливому періоді. Гастроентерологічна наука і практика постійно збагачується відкриттями, пов'язаними з уточненням різних ланок етіології та патогенезу захворювань шлунково-кишкового тракту; вдосконалюються методи інструментальної та лабораторної діагностики, розробляються і втілюються нові лікарські засоби, відкриваються нові механізми впливу на патологічний процес уже відомих медикаментів, що дозволяє суттєво підвищити ефективність медичного супроводу гастроентерологічної патології.
Умовою правильної постановки діагнозу і подальшого лікування є виконання певного плану обстеження хворого лікарем, розгляду симптомів у їх взаємозв'язку, порівнянні, спостереженні в динаміці, вивченні їх походження. Проте в умовах особливого періоду (при масовому надходженні пацієнтів, обмеженості в силах і засобах медичної служби, дефіциті часу) найбільш раціональним підходом є синдромологічний принцип діагностики, що полягає у визначенні провідного синдрому ураження та необхідності надання невідкладної медичної допомоги, з подальшим застосуванням чітких алгоритмів лабораторно-інструментальних, лікувальних та реабілітаційних заходів. Крім "традиційних" захворювань в умовах такого періоду військовий лікар може зіткнутися з наслідками травматичного, променевого, токсичного та інфекційного ураження органів травлення, що мають специфічні клінічні прояви, етіопатогенетичні особливості та потребують проведення відповідних лікувально-евакуаційних і протиепідемічних заходів.
Вищевказане спонукало нас до підготовки даного посібника, що має на меті надати військовому лікарю необхідні відомості щодо клінічного перебігу, програм обстеження й лікування найбільш розповсюджених захворювань органів травлення з позицій сучасних стандартизованих підходів до діагностики, раціональної фармакотерапії та відновлюваль- ного лікування й узагальнити дані щодо травматичних, променевих, токсичних, інфекційних уражень шлунково-кишкового тракту та невідкладних станів у гастроентерології.
Діагностика, лікування та медична реабілітація актуальних захворювань органів травлення
Діагностика, лікування та медична реабілітація гастроезофагеальної рефлюксної хвороби
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) – хронічне рецидивуюче захворювання, що проявляється характерними симптомами і/чи запаленням дистальних відділів стравоходу й виникає внаслідок закиду агресивного шлункового чи дуоденального вмісту у стравохід.
Класифікація герх
Класифікація МКХ-10.
К.21.9. Гастроезофагеальний рефлюкс без езофагіту.
К.21.0. Гастроезофагеальний рефлюкс з езофагітом.
Робоча класифікація ГЕРХ.
• 1. Ерозивна ГЕРХ (ендоскопічно позитивний варіант, ГЕРХ з езофагітом). Ступінь езофагіту визначається відповідно до ендоскопічної Лос-Анджелеської класифікації, 1999 р.):
– Ступінь А – одне (чи більше) ураження слизової оболонки (СО), обмежене межами складки, довжиною до 5 мм;
– Ступінь В – одне (чи більше) ураження СО більше 5 мм, обмежене межами складки слизової оболонки;
– Ступінь С – одне (чи більше) ураження СО розповсюджується на дві і більше складки, але займає менше 75% округлості стравоходу;
– Ступінь D – одне (чи більше) ураження СО розповсюджується на 75% і більше округлості стравоходу.
Ускладнення ерозивної ГЕРХ:
• пептична виразка стравоходу;
• кровотеча;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Військово-прикладні аспекти сучасної гастроентерологи» автора Осьодло Г.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Передмова“ на сторінці 1. Приємного читання.
