Загальні принципи терапії функціональних гіпербілірубінемій.
• 1. Виведення кон'югованого білірубіну (підсилений діурез, активоване вугілля чи інші адсорбенти білірубіну в кишечнику).
• 2. Зв'язування циркулюючого білірубіну в крові (введення альбуміну в дозі 1 г/кг маси тіла впродовж І год). Особливо доцільне введення альбуміну перед замінним переливанням крові.
• 3. Руйнування білірубіну, фіксованого в тканинах за рахунок фототерапії. Максимальний ефект спостерігається при довжині хвиль 450 нм. Лампи із синім світлом більш ефективні, однак вони утруднюють спостереження за шкірою. Очі при проведенні процедури необхідно захищати. Фотодеградацію білірубіну підсилюють сонячне проміння, рибофлавін, холестирамін, оксигенобаротерапія.
• 4. При синдромах, зумовлених зниженням активності УДФГТ призначають індуктори мікросомальних ферментів: фенобарбітал до 5 мг/ кг на добу, а після 12 років і глутетімід.
• 5. Використання достатнього водного навантаження з метою профілактики згущення жовчі.
• 6. Застосування урсодезоксихолевої кислоти при холестатичному синдромі у хворих на хворобу Байлера і Аагенеса.
• 7. Застосування додаткових доз вітамінів і мікроелементів. Вітамінотерапія проводиться у вигляді 20-денних курсів 1-2 рази на рік.
• 9. У критичних випадках – обмінне переливання крові.
NB! Призначення глюкокортикоїдів сприяє погіршенню стану пацієнтів.
Курація хворих із синдромом Жильбера, Мейленграхта, Калька
Немедикаментозна терапія.
Як правило, після 40-45 років у хворих гіпербілірубінемія зникає чи зменшується. Однак таким пацієнтам слід уникати надмірних фізичних навантажень, прийому алкоголю, потенційно гепатотоксичних препаратів – анаболічних стероїдів, пероральних контрацептивів, глюкокортикоїдів, андрогенів, гепарину, рифампіцину, циметидину, левоміцетину, хлорамфеніколу, стрептоміцину, саліцилату натрію, ампіциліну, кофеїну, етиніл-естрадіолу, парацетамолу та інших препаратів, що метаболізуються за участі УДФГТ.
Дієтотерапія. У період загострення рекомендовано дієтичне харчування згідно 5 стола за Певзнером.
Базова медикаментозна терапія.
• Фенобарбітал по 0,1 г 2-3 рази на день. Загальний курс лікування фенобарбіталом становить 2-3 тижні. За відсутності препарату можуть використовуватись комбіновані препарати барбітуратів, до складу яких входить фенобарбітал (барбовал, валокордін, валордін, корвалол, корвалтаб, корвалдін) в терапевтичній дозі.
• Флумецинол (зіксорин, сінкліт) 0,4 г 3 рази на день упродовж 10- ти днів, а потім 0,2 г 4 рази на день упродовж 7-ми днів.
Додаткова медикаментозна терапія.
• Нікетамід (кордіамін) по 20 крапель 3 рази на день внутрішньо впродовж 2-х тижнів або гепатопротектори:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Військово-прикладні аспекти сучасної гастроентерологи» автора Осьодло Г.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характеристика лікувальних заходів.“ на сторінці 1. Приємного читання.
