Хронічна променева хвороба (ХПХ) – захворювання, що розвивається внаслідок тривалого (місяці, роки) систематичного загального опромінення в невеликих дозах, які значно перевищують гранично припустимі. Орієнтовно мінімальною сумарною дозою ІВ, що призводить до виникнення хвороби слід вважати 1,5-2 Гр.
У розвитку хронічної променевої хвороби прийнято виділяти 3 періоди:
1. Період формування хвороби, тривалість якого залежить від інтенсивності опромінення (від декількох місяців до декількох років).
Основними синдромами, які визначають важкість захворювання виступають:
• кістковомозковий (лейкопенія з нейтропеніею та відносним лімфоцитозом, анемія, тромбоцитопенія, ретикулоцитопенія);
• синдром порушення нервово-судинної регуляції;
• астенічний синдром;
• геморагічний синдром;
• синдром органічних уражень нервової ситеми;
• диспепсичний синдром.
У більшості хворих відзначаються схильність до функціональних порушень органів травлення з пригніченням секреторної функції шлунка, підшлункової залози, кишечника; моторно-евакуаторними розладами шлунково-кишкового тракту, обстипаційним синдромом. Нерідко виявляється помірне збільшення печінки, яке супроводжується незначною періодичною гіпербілірубінемією, помірним зниженням білковосинтетичної і детоксичної функції гепатоцитів. При важкому перебігу ХПХ вираженість гастроінтестинальних та гепатобіліарних розладів збільшується.
• 2. Період відновлення починається після припинення опромінення. Тривалість залежить від важкості ураження, характеру проведених лікувальних заходів. У цей період спостерігається поступове стихання патологічного процесу, повільне послідовне зникнення симптомів захворювання, нормалізація функціональних розладів внутрішніх органів.
• 3. Період віддалених ускладнень і наслідків спостерігається при виражених формах ХПХ. Легкі випадки захворювання закінчуються в порівняно короткий термін повним відновленням.
Лікування хронічної променевої хвороби повинно бути комплексним, раннім і проводитися в залежності від ступеня захворювання, важкості перебігу, наявності клінічних проявів, функціонального стану органів і систем та індивідуальних особливостей ураженого. Безумовною вимогою є припинення контакту з джерелами ІВ. Всі хворі на ХПХ (навіть з підозрою на захворювання) підлягають стаціонарному обстеженню і лікуванню.
Крім загальзміцнюючих симптоматичних засобів, застосовують стимулятори лейкопоезу (вітамін В12, пентоксил, натрію нуклеїнат), антигеморагічні препарати (аскорбінова кислота у високих дозах, вітаміни В6, Р, препарати кальцію), антиоксиданти (токоферол), анаболічні препарати (рибоксин, неробол), антибіотики (при інфекційних ускладненнях). Хворі з важкими формами променевої хвороби потребують тривалого лікування. Головну увагу приділяють боротьбі з гіпопластичним станом кровотворення (багаторазові гемотрансфузії, трансплантація кісткового мозку), інфекційними ускладненнями, трофічними і обмінними порушеннями (гормональні препарати, вітаміни, кровозамінники). Надзвичайно складне завдання – виведення з організму радіоактивних інкорпорованих речовин. Так, за наявності в організмі залишків урану використовують сечогінні і адсорбуючі препарати. Рекомендуються також спеціальні дієти: лужна – при інкорпорації урану, магнієва – при інкорпорації стронцію. Для зв'язування і прискорення виведення ізотопів призначають комплексони (тетацин-кальцій, пентацин).
При атрофічному гастриті призначають плантаглюцид (0,5 г 3 рази на день до їжі) чи бальзам Панкова-Дегтярьової (по 1 ч. л. З рази на день до їжі), чи альтан (по 1 таблетці 3 рази на день за 30 хвилин до їжі) впродовж 1 місяця; ферментні препарати (панкреатин, абомін) по 1-2 таблетки 3 рази на день на початку їжі; біогенні стимулятори: екстракт чи сок алое (по 1 ч. л. З рази на день за 30 хв до їжі), чи метилурацил (0,25-0,5 г З рази на день після їжі); рибоксин* (0,2-0,4 г 3 рази на день до їжі) впродовж 1 місяця. При передракових станах – екстракт березового гриба (бефунгін, розчинивши 2 ч.л. в 150 мл теплої води, приймати по 1 ст.л. З рази на день за 30 хв до їжі) впродовж 3-5 місяців.
* Рибоксин володіє радіопротекторними властивостями.
Прискорюють виведення радіонуклідів з організму жовчогінні, проносні препарати, альгінати і сорбенти, які використовуються при наявності асоційованих захворювань органів травлення. При кишковому дисбіозі показані пребіотики (хілак-форте, лактувіт, біонорм) й пробіотики (лактіалє, біфі-форм, лінекс, лаціум, окарин) залежно від змін бактеріограми калу.
Додатково рекомендоване курсове призначення адаптогенів: екстракту елеутерокока, ехінацеї, золотого кореня, настоянки лимонника китайського, аралії маньчжурської, женьшеню, прополісу, пантокрину по 20-30 крапель за 30 хв до їжі 2-3 рази на добу впродовж 14-21 дня з переривами на 2-3 тижні.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Військово-прикладні аспекти сучасної гастроентерологи» автора Осьодло Г.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Діагностика та лікування уражень органів травлення при хронічній променевій хворобі“ на сторінці 1. Приємного читання.
