У силу анатомічного розташування кишечник у значній мірі підданий травмам і пораненням. Так, залежно від локалізації його відділів частота закритих ушкоджень коливається від 8-10 до 15-20% усіх травм органів черевної порожнини. Частота вогнепальних поранень кишечника може досягати 60% усіх поранень органів черевної порожнини.
В основі патогенезу порушень гомеостазу, пов'язаних з ушкодженнями кишечника, крім безпосереднього витікання кишкового вмісту в черевну порожнину, лежить вплив крововтрати і шоку з різким порушенням кровотоку і мікроциркуляції, подальшим розвитком гіпоксії й ушкодження клітинних структур. Характерним є агресивний вплив на тканини протеолітичних ферментів. Вже з другої доби порушення моторної, секреторної і всмоктувальної функцій призводять до формування синдрому гострої кишкової недостатності.
Надзвичайно висока значимість порушень діяльності кишечнику в становленні і прогресуванні раннього післятравматичного ендотоксикозу. Набряк, клітинна інфільтрація і геморагічний некроз бар'єрних структур кишки в поєднанні з функціональними зрушеннями призводять до швидкого зростання мікрофлори в просвіті кишки, її транслокації в кров'яне русло через неушкоджену кишкову стінку і генералізації ендотоксичних ефектів.
Типовою для ушкоджень кишечнику є висока частота інфекційно-запальних і гнійно-септичних (від 60 до 90%) ускладнень терапевтичного профілю: міокардіодистрофії, перикардити, пневмонії, нефропатії.
Травми тонкої кишки виникають більш ніжу 20% всіх ушкоджень органів черевної порожнини і розподіляються на забій стінки із субсерозними чи підслизовими гематомами, неповний розрив стінки, розриви брижів, повні розриви кишкової стінки. За рахунок більш міцної фіксації частіше страждає здухвинна кишка, рідше – худенька. У багатьох випадках ушкодження тонкої кишки поєднуються з травмами інших органів черевної порожнини (множинні ушкодження органів живота). У функціональному відношенні найбільш вагомими є порушення кишкової моторики та зменшення активної зони пристінкового травлення, що призводить до порушень перетравлювання харчових нутрієнтів і метаболічних розладів.
У клінічній картині в 80% (при поєднаних) і в 35% (при ізольованих) ушкодженнях тонкої кишки переважає симптоматика шоку із внутрішньочеревною кровотечею, особливо при розривах брижів, і перитоніту. Слід відмітити, що у 10-15% випадків ушкоджень тонкої кишки вираженої картини перитоніту не спостерігається. При неважких травмах розвивається больовий синдром з посиленням при рухах, підйомом температури тіла. Після так званого "світлого" проміжку, що триває від декількох годин до декількох днів, подальша динаміка патологічних змін залежить від об'єму ушкоджень.
При неускладненому перебігу відповідь організму на таке ушкодження реалізується в клінічні прояви гострого ентериту з вираженим проносом, спастичним болем, синдромом мальабсорбції. У випадку ускладнень найбільш часто розвивається перитоніт, кишкова непрохідність, тромбоз мезентеріальних судин, тромбоемболія, пневмонія й гостра ниркова недостатність.
З метою діагностики ушкодження тонкої кишки застосовуються УЗД органів черевної порожнини, рентгенологічні дослідження (оглядова рентгенографія, погодинна ентерографія), КТ, відеокапсульна ендоскопія, лапароцентез, лапароскопія.
Ушкодження товстої кишки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Військово-прикладні аспекти сучасної гастроентерологи» автора Осьодло Г.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ушкодження тонкої кишки“ на сторінці 1. Приємного читання.
