Зміни в структурі та функції печінки, що проявилися в результаті впливу підозрілої речовини, можуть варіювати від мінімальних біохімічних зрушень до гострого некрозу, цирозу й новоутворень печінки.
Фактори ризику виникнення токсичної гепатопатії.
Визначальними факторами при прийомі дозозалежних гепатотоксинів (парацетамол, метотрексат) виступають доза, концентрація у крові і тривалість прийому. При прийомі ж речовин, що викликають ушкодження печінки лише у невеликої частини людей у результаті не сприятливої, несподіваної реакції, до таких факторів відносять термін, що пройшов від моменту прийому підозрілої речовини, вік, стать, спадковість, інфекційні захворювання.
Хронічне вживання алкоголю знижує поріг і підвищує важкість токсичного ураження печінки, викликаного парацетамолом, ізоніазидом, метотрексатом (можливий розвиток метотрексат-залежного фіброзу). Ожиріння є чинником, що сприяє розвитку галотанового гепатиту, тоді як голодування підвищує ризик розвитку гепатотоксичної дії парацетамолу.
Токсиканти можуть призвести до дистрофії і/чи некрозу гепатоцитів, до погіршення відтоку жовчі, або їх поєднання, що проявляються визначеними клінічними й біохімічними синдромами.
Біохімічні синдроми уражень печінки:
• цитолітичний синдром (підвищення АЛТ, ACT, ЛДГ, ГГТП);
• мезенхімально-запальний синдром (зміни осадових проб – підвищення тимолової та зниження сулемової, підвищення γ-глобулінів, IgG, IgM);
• гепатодепресивний синдром (зниження рівня холінестерази, фібриногену, протромбіну, ПТІ, антитромбіну, альбуміну, холестерину, аргінази, орнитиндекарбоксилази);
• холестатичний синдром (підвищення рівня лужної фосфатази, ГГТП, холестерину, білірубіну).
Коли ураження печінки зумовлено в першу чергу ушкодженням гепатоциту – воно називається гепатоцелюлярним (цитотоксичним) і супроводжується переважно цитолітичним синдромом з підвищеним рівнем АЛТ>2 норм, при нормальному рівні лужної фосфатази, зі співвідношенням АЛТ/ЛФ >5.
Коли ураження печінки пов'язане з порушенням екскреції жовчі з незначним (чи відсутнім) ушкодженням гепатоцитів – воно називається холестатичним і супроводжується переважно холестатичним синдромом з нормальним рівнем АЛТ та підвищенням ЛФ >2 норм, зі співвідношенням АЛТ/ЛФ <2.
Коли ушкодження має риси цитотоксичності і холестазу – воно називається змішаним і супроводжується підвищеним рівнем АЛТ >2 норм та підвищенням ЛФ >2 норм, зі співвідношенням АЛТ/ЛФ 2-5.
Існують певні зв'язки між видом гепатотоксину і формою викликаного ним ушкодження. Більшість відомих справжніх гепатотоксинів викликають, головним чином, цитотоксичне ушкодження. Лише деякі з них пов'язані з холестатичним варіантом. Значна частина ліків, що викликають ушкодження печінки за механізмом ідіосинкразії, викликає холестатичне ушкодження.
Класифікація токсичної гепатопатії за ступенем важкості.
Легкий ступінь гепатопатії характеризується наявністю будь-яких клінічних ознак ураження печінки. Порушення функції печінки виявляються тільки при лабораторних і інструментальних дослідженнях (слабко виражена гіпербілірубінемія – 30-45 мкмоль/л, не більш, ніж дворазове підвищення рівня трансаміназ крові).
При гепатопатії середнього ступеня з'являються клінічні симптоми ураження печінки: збільшення і болючість, в окремих випадках печінкова коліка, жовтяниця, явища геморагічного діатезу; вміст білірубіну в крові складає 50-90 мкмоль/л у сполученні з більш вираженими змінами лабораторних і інструментальних даних; відмічається диспротеїнемія.
Гепатопатія важкого ступеня (гостра печінкова недостатність) характеризується розвитком печінкової енцефалопатії, у патогенезі якої велике значення має накопичення в крові продуктів білкового обміну (амінокислоти, феноли, аміак), які володіють церебротоксичною дією. Печінкова енцефалопатія перебігає у виді гепатаргії (сонливість, збудження, марення, галюцинації) і печінкової коми. Вміст загального білірубіну складає від 60-200 до 400 мкмоль/л.
Крайнім ступенем прояву токсичної гепатопатії є фульмінантна печінкова недостатність (ФПН), яка розвивається у результаті масивного гепатоклітинного ушкодження і/або некрозу печінки упродовж 1-7 днів у хворих з інтактною печінкою чи на тлі хронічного захворювання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Військово-прикладні аспекти сучасної гастроентерологи» автора Осьодло Г.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Отруєння гепатотоксичними сполуками“ на сторінці 1. Приємного читання.
