Інкубаційний період найчастіше триває 9-14 діб.
Характерний поступовий початок захворювання, тривала лихоманка, переважно постійного типу, наявність тріади ведучих клінічних симптомів у початковому періоді: лихоманка (підвищення температури тіла сягає максимуму до кінця 1-го тижня хвороби, її тривалість без етіотропного лікування в межах 1 місяця), безсоння, головний біль, адинамія, завантаженість, блідість шкіри, гіпотонія, відносна брадикардія (невідповідність частоти пульсу температурі), поява незначного (до 4-10 елементів) розеольозного висипу не раніше 2-го тижня хвороби з локалізацією на шкірі живота, передньобічній поверхні грудної клітки, "тифозний" язик (на 1-му тижні видно відбитки зубів і білі нашарування, з 2-го – типовий "фулігінозний" язик), з кінця 1-го тижня відмічається збільшення печінки та селезінки, метеоризм, затримка випорожнень, позитивний симптом Падалки, можливі пневмонія, нефрит та ін. Можливе виникнення кишкової кровотечі, перфорації (не раніше 3-го тижня); лейкопенія, анеозинофілія, тромбоцитопенія, в подальшому – анемія. Це захворювання необхідно виключати у всіх, хто температурить більше 5 діб. Особливості перебігу у осіб старечого віку: тривалість періоду лихоманки та симптомів інтоксикації більша; висипка зустрічається рідше; значно частіше виявляється тахікардія; рідше – сплсномсгалія; частіші та вираженіші закрепи й метеоризм; рецидиви виникають рідше; перфорації кишки виникають рідше; кровотечі виникають пізніше – на 4-5 тижні хвороби; частіше ускладнюється пневмоніями; значно повільніше звільняється організм від збудника.
Паратиф "А": переважно водний шлях інфікування, рідше – харчовий, контактно-побутовий; гострий початок – з катаральних явищ, гіперемії обличчя, ін'єкції судин склер, герпесу на губах; лихоманка ремітивного типу, висока довготривала; інтоксикаційний синдром виражений помірно; тифоїдний стан відсутній; характерний язик (потовщений, з відбитками зубів, сухий, вкритий сіро-бурим нальотом); розеольозний висип: з'являється на 4-7 день, інколи в перші дні хвороби, густий, поліморфний (розеольозний, кореподібний, петехіальний) не лише на тулубі та животі, а й на руках, рясний; гепатоспленомегалія; метеоризм, закрепи; нерідко зустрічаються нудота, блювання, біль в животі, пронос; немає характерної температурної кривої; коротший гарячковий період (2-3 тижні), частіше, ніж у хворих на черевний тиф, зустрічається нормоцитоз без анеозинофілії; загалом легший перебіг, рецидиви зустрічаються частіше, ускладнення виникають рідше.
Паратиф "В": переважно харчовий шлях інфікування (інфіковані молочні та харчові продукти, які не підлягають термічній обробці після приготування – салати, холодець, креми); рідше – водний, контактно-побутовий; гострий початок з явищ гастроентериту; закреп рідко; лихоманка ремітивна, нетривала; виражений озноб, пітливість; інтоксикаційний синдром у початковий період (3-5 днів); рівень та симптоми інтоксикації відповідають таким, як при черевному тифі; тривалість гарячки може досягати черевнотифозної, рівень рідко досягає 39,5-40 °С, тифозний статус відсутній; характерний вигляд язика (потовщений, сухий, з відбитками зубів, вкритий сіро-бурим нальотом); розеольозний висип, яскраво-рожевий (тулуб, кінцівки, обличчя), з'являється на 4-7 день, інколи в перші дні хвороби, поліморфний, часто рясний, розмір елементів більший, ніж при паратифі А; гепатоспленомегалія; в крові часто нормоцитоз, незначний лейкоцитоз, лімфо- моноцитоз, відсутня анеозинофілія, збільшена ШОЕ; рецидиви виникають рідше, ніж при черевному тифі та паратифі А, ускладнення виникають рідше; значно більша ефективність копро- культури; реакція Відаля у значної частини хворих не досягає критичного рівня.
Механізм передавання – фекально-оральний; шлях передавання – водний, харчовий, контактно-побутовий.
Епідеміологічний анамнез.
Протягом попередніх 10 днів було вживання води із відкритих водойм, криничної, технічної води, некип'яченого молока, немитих фруктів та овочів, контакт з особами, що мали гарячкові стани.
Класифікація черевного тифу.
Клінічні форми:
Типова;
Атипова: абортивна, стерта (амбулаторний і найлегший тиф), невиявлена (афебрильний тиф), замасковані (пневмотиф, менінготиф, колотиф, нефротиф, септична та гастроентеритна форми).
Перебіг: легкий, середньої тяжкості, тяжкий, із загостреннями, із рецидивами.
Ускладнення: кишкова кровотеча, перфорація кишок, інфекційно- токсичний шок та ін.
Бактерієносійство: реконвалесцентне, хронічне.
Підтвердження діагнозу.
• Бактеріологічне: гемокультура (з першого дня хвороби), копро- культура, уринокультура, білікультура, мієлокультура; виявлення
S.typhi в крові протягом всього періоду гарячки, в сечі – переважно на 2-3 тижні хвороби; обстеження проводиться негайно після надходження до початку антибактеріальної терапії та на її тлі; після закінчення лікування; дуоденальне зондування із посівом жовчі для виявлення S.typhi в період реконвалесценції, як контроль за можливим виникненням бактерієносійства.
• Серологічне (з 7-го дня хвороби): ІФА, реакція Відаля (діагностичний титр 1:100 з обов'язковим наростанням у динаміці); ΡΗΓΑ з еритроцитарними діагностикумами Ο-, Р-, Vi-антигенами (діагностичний титр 1:200 з обов'язковим наростанням у динаміці).
• Клінічний аналіз крові: у загальному аналізі крові коливання кількості лейкоцитів залежно від тяжкості перебігу від нормоцитозу до лейкопенії з нейтропенією, паличкоядерним зсувом, лімфоцитоз, анеозинофілія, тромбоцитопенія, помірно збільшена ШОЕ.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Військово-прикладні аспекти сучасної гастроентерологи» автора Осьодло Г.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Черевний тиф і паратифи“ на сторінці 1. Приємного читання.
