Ушкодження селезінки

Військово-прикладні аспекти сучасної гастроентерологи

Травми селезінки займають провідне місце при механічних і мінно- вибухових ушкодженнях живота, складаючи до 20-30%. Цьому сприяють повнокров'я органу з розвитком гідродинамічного удару, мала рухливість, неміцність капсули.

Виділяють забої селезінки з незначними ушкодженнями паренхіми та збереженням капсули, дрібними надривами капсули без ушкодження паренхіми, що можуть не виявлятися клінічно. Але значно частіше відбувається одночасний розрив як капсули, так і паренхіми органу. У ряді випадків можливий двохмоментний механізм ушкодження селезінки, коли первинний розрив паренхіми доповнюється більш пізнім дефектом капсули.

Більшість травм селезінки стає об'єктом невідкладних операцій у зв'язку з вираженою кровотечею, що обумовлює відповідну клінічну картину внутрішньочеревної кровотечі. При двохмоментних розривах ця симптоматика відтермінована у часі й може проявлятися ранньою прогресуючою "безпричинною" анемією, болями в лівому підребер'ї з іррадіацією в ліве плече й лопатку. Діагностика здійснюється за допомогою УЗД, КТ, лапароскопії, лапароцентезу.

Невідкладна спленектомія здатна викликати ослаблення гуморального імунітету з порушенням антитілоутворення, що може відігравати роль додаткового фактора ризику виникнення пізніх інфекційних ускладнень при травматичній хворобі. У ранні терміни найбільш частими ускладненнями стають вторинна кровотеча й перитоніт. Пізніше післяопераційний тромбоцитоз сприяє розвитку тромбофілічного синдрому, що вимагає медикаментозної профілактики.

Ушкодження підшлункової залози

Механічні травми і мінно-вибухові ушкодження живота викликають травму підшлункової залози в 2-4% випадків. Як правило, це поєднується з ушкодженнями печінки, селезінки, шлунка; гірший прогноз має місце за одночасного ураження дванадцятипалої кишки. Розрізняють забій залози зі збереженням цілісності капсули (63% ушкоджень), частковий чи повний розрив паренхіми залози або капсули (13%), розчавлення залози (4%). Летальність при закритих травмах підшлункової залози може досягати 40-45%.

Любий з варіантів розповсюдженої травми підшлункової залози і парапанкреатичної клітковини може супроводжуватися значною внутрішньочеревною кровотечею із симптоматикою шоку, що вимагає невідкладного хірургічного втручання. У перші 2-5 діб до 40% ушкоджень залози, насамперед, розчавлення, розриви і забій важкого ступеня ускладнюються гострим післятравматичним панкреатитом.

Крім того, можливий розвиток реактивного панкреатиту в інтактній залозі при поєднаному ушкодженні органів черевної порожнини, а також при екстраабдомінальній локалізації травми. На першому етапі патогенезу провокуючими факторами служать зниження перфузії, порушення мікроциркуляції, гіпоксія залози, порушення цілісності вірсунгіанової протоки, її звуження за рахунок набряку й дискінезія дванадцятипалої кишки. На другому етапі аутоактивація протеаз сприяє не тільки ушкодженню тканин самої залози, але й виходу ферментів і цитокінів у кровоплин. Внаслідком цього відбувається посилення протеолізу, що викликає коагуляційний некроз та ураження судин, включаючи еластоліз, крововиливи і тромбоз. Зростання активності інших систем – кінінової, комплементу, коагуляції та фібринолізу сприяє не тільки прогресуванню патологічних змін безпосередньо в тканині підшлункової залози, але й приєднанню ускладнень у вигляді коагулопатії з дисемінованим внутрішньосудиним згортанням крові та ураження органів-мішеней.

Пізніше на тлі розвитку асептичного ушкодження тканини залози можуть формуватися позапанкреатичні вогнища некрозу із серозно- геморагічним перитонітом, іншими органними ушкодженнями аж до поліорганної недостатності. Надзвичайно важливими в цьому періоді є моніторинг температурного поля, лейкоцитарного індексу інтоксикації, стану дренажної системи та ультрасонографічний моніторинг стану ОЧП і позаочеревинного простору з метою раннього розпізнавання ускладнень. Серед ускладнень варто вказати на панкреатогенний шок, що є причиною майже 1/5 усіх летальних виходів, гострий інфаркт міокарда, емболічний вогнищевий гнійний міокардит, панкреатогенне гостре ушкодження легень з переходом у гостру пневмонію, часто з ферментативним плевритом, кишкову непрохідність, гострі ерозії і виразки шлунка і дванадцятипалої кишки.

У клінічній картині панкреатиту провідним виступає больовий синдром, що характеризується раптовим початком, інтенсивним болем, частіше в епігастральній ділянці з іррадіацією вліво до попереку чи оперізуючого характеру, потім приєднується метеоризм, нудота, невпинна блювота. У перші години на тлі болю відзначається помірне напруження м'язів у епігастрії, болісність у проекції голівки й тіла панкреас. Небезпечним є нівелювання больового синдрому та ускладненого перебігу панкреатиту з розвитком внутрішньочеревної кровотечі чи перитоніту на тлі медикаментозної анальгезії чи наркозу.

У крові, як правило, визначається значне підвищення амілази, ліпази, трипсину, еластази; наростають лейкоцитоз і ознаки гемоконцентрації. При легкому забої залози, а також при позаабдомінальній локалізації механічних і мінно-вибухових травм, починаючи з 4-5 доби, розвивається так звана гостра панкреатична ензимопатія. На відміну від панкреатиту, у її основі лежать ранні, гостро виниклі дистрофічні зміни тканини залози з розвитком помірної зворотної функціональної недостатності у вигляді гіперглікемії та мальдигестії.

При постановці діагнозу ушкодження підшлункової залози, поряд з лабораторними методами, широко використовуються рентгенодіагностика, лапароцентез з дослідженням вмісту черевної порожнини на панкреатичні ферменти, лапароскопія, УЗД, КТ, МРТ, МРХПГ.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Військово-прикладні аспекти сучасної гастроентерологи» автора Осьодло Г.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ушкодження селезінки“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Діагностика герх

  • Етапи діагностичного пошуку

  • Характеристика лікувальних заходів

  • Алгоритм лікування ГЕРХ і стравоходу Барретта

  • Діагностика, лікування та медична реабілітація функціональної диспепсії

  • Етапи діагностичного пошуку

  • Характеристика лікувальних заходів

  • Діагностика, лікування та медична реабілітація хронічного гастриту

  • Етапи діагностичного пошуку

  • Характеристика лікувальних заходів

  • Діагностика, лікування та медична реабілітація пептичної виразки шлунка і дванадцятипалої кишки

  • Етапи діагностичного пошуку

  • Діагностика ускладнень виразкової хвороби

  • Характеристика лікувальних заходів

  • Терапія Нр-негативних виразок шлунка і дванадцятипалої кишки

  • Хірургічне лікування

  • Військово-лікарська експертиза

  • Діагностика, лікування та медична реабілітація хронічного панкреатиту

  • Етапи діагностичного пошуку

  • Характеристика лікувальних заходів

  • Діагностика, лікування та медична реабілітація хронічного холециститу

  • Етапи діагностичного пошуку

  • Діагностика та лікування функціональних гіпербілірубінемій

  • Класифікація функціональних гіпербілірубінемій

  • Діагностика функціональних гіпербілірубінемій

  • Методики проведення діагностичних проб при ФГ

  • Характеристика лікувальних заходів.

  • Діагностика, лікування та медична реабілітація неалкогольної жирової хвороби печінки

  • Характеристика лікувальних заходів

  • Діагностика, лікування та медична реабілітація синдрому подразненого кишечника

  • Характеристика лікувальних заходів

  • Діагностика, лікування та медична реабілітація псевдомембранозного ентероколіту

  • Етапи діагностичного пошуку

  • Характеристика лікувальних заходів

  • Невідкладні стани в гастроентерології

  • Повна непрохідність стравоходу

  • Токсичні ураження стравоходу

  • Гострі шлунково-кишкові кровотечі

  • Гострий біль у животі

  • Гострий апендицит

  • Перфоративна виразка шлунка та дванадцятипалої кишки

  • Гострий холецистит

  • Кишкова коліка

  • Гострий панкреатит

  • Травма живота

  • Відкриті ушкодження живота

  • Печінково-клітинна недостатність

  • Дивертикулit кишечника

  • Патологічні симптоми та синдроми при захворюваннях органів травлення

  • Захворювання органів травлення при бойовій травмі

  • Зміни паренхіматозних органів при бойовій травмі. Ушкодження печінки

  • Ушкодження селезінки
  • Зміни порожнистих органів при бойовій травмі. Ушкодження шлунка

  • Ушкодження тонкої кишки

  • Ушкодження товстої кишки

  • Лікування захворювань органів травлення при бойовій травмі

  • Променеві ураження органів травлення

  • Діагностика та лікування уражень органів травлення при хронічній променевій хворобі

  • Токсичні ураження органів травлення

  • Отруєння фосфорорганічними токсичними сполуками

  • Лікування при отруєннях фосфорорганічними сполуками

  • Отруєння токсичними сполуками біологічної зброї

  • Сакситоксин

  • Афлатоксини

  • Отруєння спиртами та їх ефірами

  • Отруєння метанолом

  • Отруєння гастроентеротоксичними сполуками

  • Лікування токсичної гастроентеропатії

  • Отруєння гепатотоксичними сполуками

  • Лікування токсичної гепатопатії

  • Узагальнена характеристика хімічних та біологічних отруєнь, асоційованих із гастроінтестинальними і гепатобіліарними розладами

  • Інфекційні ураження органів травлення

  • Діагностичний пошук при гострому гастроентеральному синдромі (А.П. Казанцев, В.А. Казанцев, 2013 р.)

  • Сальмонельоз

  • Шигельоз (дизентерія)

  • Харчові токсикоінфекції

  • Холера

  • Черевний тиф і паратифи

  • Вірусний гепатит "А"

  • Узагальнена характеристика інфекційних захворювань та харчових отруєнь, асоційованих із гастроінтестинальними і гепатобіліарними розладами