По закінченні трансфузії необхідно провести контроль вмісту еритроцитів та концентрації гемоглобіну в периферичній крові.
Таблиця 2.3
Принципи інфузійно-трансфузійної терапії гострої крововтрати
| Рівень* | Об'єм крововтрати | Загальний об'єм трансфузії (у % до деф. ОЦК) | Кристалоїди (фізіол.р-н, р-н Рінгера, р-н Рінгера-лактат) | Інфузійно-трансфузійні середовища | тромбоконценрат*** | ||||||
| Дефіцит ОЦК (%) | % від маси тіла | Крововтрата, мл (для хворого масою тіла 70 кг) | Синтетичні | Колоїди Натуральні | еритроцитарна маса | кріопреципітат** | |||||
| ГЕКІІІ-ІІ, гелофузин | плазма | альбумін | |||||||||
| 1 | 10-20 | 1-1,5 | 500,0-; 1000,0 | 200-300 (до 2,5 л) | 10-15 мл/кг | 10 мл/кг | - | - | - | - | - |
| II | 21-30 | 1,5-2,0 | 1000,0-1500,0 | 200 (до 3 л) | 10 мл/кг | 10 мл/кг | 5-10 мл/кг | - | 5-10 мл/кг | - | – |
| III | 31-40 | 2.0-2,5 | 1500,0- 2000,0 | 180 (до 4 л) | 7 мл/кг | 10 мл/кг | 10-15 мл/кг | 200 мл | 15-20 мл/кг | - | - |
| IV | 41-70 | 2,5-3,6 | 2000,0- 3500,0 | 170 (до 5 л) | 7-10 мл/кг | 10-20 мл/кг | 15-20 мл/кг або> | 200 мл, або> | 30 мл/кг або > | 5-10 доз | Вибірково 4-10 од. |
Примітки: * – при крововтраті III-IV рівнів до терапії бажано підключити штучний переносник кисню перфторан у дозі 2,5-5 мл/кг маси тіла; ** – об'єм і дози кріопреципітоту дорівнює і 5 мл;
***- 1 одиниця тромбоконцентрату містить не менше 0,5×109 тромбоцитів, одна терапевтична доза його містить від 4 до 10 одиниць.
Алгоритм розрахунку інфузійно-трансфузійної терапії.
• 1. Розрахувати належний ОЦК, що складає: для чоловіків – 70 мл/кг; для жінок – 60 мл/кг; для вагітних – 75 мл/кг маси тіла.
• 2. Розрахувати об'єм крововтрати або дефіцит ОЦК за формулою Moore:
• 3. Визначити відсоток дефіциту ОЦК від належного ОЦК.
• 4. По відсотку дефіциту ОЦК, згідно з програмою інфузійно- трансфузійної терапії, визначити рівень кровозаміщення та загальний об'єм інфузії.
• 5. Користуючись таблицею, скласти програму багатокомпонентної інфузійно-трансфузійної терапії.
Консервативна терапія кровотеч із верхніх відділів ШКТ
• Холод на ділянку живота; голод протягом 1-2 діб; потім дієта № 1.
• Програма інфузійно-трансфузійної терапії (об'єм, час та співвідношення основних компонентів) залежить від ступеня крововтрати (табл. 2.2; 2.3).
• Застосовують препарати гідроксиетилкрохмалю з молекулярною масою 130 000-200 000: рефортан, неогек, венофундин. Можливе використання препаратів желатини: гелофузин, желатіноль та альбуміну.
• Препарати високомолекулярних декстранів (поліглюкін з молекулярною масою 51 000-66 000) – лише при надійній зупинці кровотечі! (перев'язка судин).
• Для покращення мікроциркуляції та реологічних властивостей крові іноді вводять реополіглюкін 10%, декстран-40, з молекулярною масою 30 000-40 000.
• Покриття дефіциту позаклітинної рідини проводиться шляхом введення полікомпонентних кристалоїдних розчинів (Рінгера- Локка, ацесоль, дисоль, трисоль, 0,9% NaCl).
• Паралельно використовують медикаментозні гемостатичні засоби: інгібітори фібринолізу, компоненти та комплексні збалансовані препарати згортальної системи крові. Інгібітори фібринолізу: амінокапронова кислота 5% 100-150 мл в/в краплинно, потім в/в по 25 мл 4 рази на добу, до 15 г/добу; трансамчева кислота (трансамча, циклокапрон, екзацил) 10-15 мг/ кг в/в, повторюючи кожні 8 год (при збереженні діурезу); параамінометилбензойна кислота (ПАМБА, гумбікс) 50-100 мг/кг в/в або 100 мг в/м.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Військово-прикладні аспекти сучасної гастроентерологи» автора Осьодло Г.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гострі шлунково-кишкові кровотечі“ на сторінці 4. Приємного читання.
