Розділ «Тема 8. Лікарські рослини та сировина, які містять дубильні речовини»

З кореневищ виготовляють танін, з листя – арбутин і гідрохінон.

Вільха чорна (вільха клейка) (Alnus glutinosa / L. / Gaertn.)

Дуб звичайний (Quercus robur L.)

Рослина з родини Букові (Fagaceae). Дерево висотою до 50 м з потужною кореневою системою і неправильною розложистою або яйцеподібною чи циліндричною кроною. Кора на стовбурі темно-сіра. Листки короткочерешкові, видовжено-оберненояйцеподібні, перистолопатеві з серцевидною основою. Квітки дрібні одностатеві, запилюються вітром, чоловічі – у довгих пониклих сережках, зеленкуваті; жіночі – одиночні, непоказні, сидячі чи на видовженому квітконосі. Цвіте протягом квітня-травня. Плід – жолудь, бурувато-коричневий з поздовжньою смугастістю, майже наполовину занурений у мисочку, овальний або довгастоовальний горіх. Гали – горішконодібні нарости на листі дерев, які утворюють личинки деяких комах.

Поширення. Росте у широколистяних і змішаних лісах, гаях, байраках, балках по долинах річок, крутих схилах в Європейській частині, на Кавказі, в суміші з іншими породами майже по всій території України.

Заготівля. Збирають так звану "дзеркальну кору" з молодих гілок і тонких стовбурів (не товще 10 см в діаметрі). Жолуді збирають восени, коли вони достигають і опадають, і відразу сушать. Гали збирають пізно влітку, сушать і зберігають у сухому місті.

Хімічний склад. У корі містяться галотаніни (біля 10-20 %), таніни катехінової групи (біля 0,4 %), галова та елагова кислоти, слизи, крохмаль, пектини, пентозани (13-14 %), левулін, кверцетин, кверцит, флобафен, смолисті, білкові, мінеральні та інші речовини. У жолудях міститься крохмаль (до 40 %), жири (до 5 %), вуглеводи, ефірна олія, дубильні (5-8 %), білкові, мінеральні та інші речовини. У сирих жолудях знаходиться кверцетин, який при піджарюванні руйнується. У листі є кверцетин, кверцитрин, пентозани, барвники, дубильні та інші речовини. Гали містять незначну кількість таніну.

Застосування. Відвар кори має в'яжучу, протизапальну й антисептичну дію. Застосовують при запаленнях слизових оболонок – запаленнях і кровотечах у шлунково-кишковому тракті, проносах, дизентерії, надмірних менструаціях. Беруть 1 ч. л. кори, заливають 2 склянками холодної води, настоюють 8 год. і випивають протягом дня у декілька прийомів, або беруть 1 ст. л. кори, заливають

1 склянкою окропу, кип'ятять 5 хв., настоюють 10 хв. і п'ють протягом дня по

2 склянки такої витяжки, або готують 5-10 % відвар і приймають по 1 ст. л. 3-5 разів на день. Вживають також при отруєннях алкалоїдами, грибами і солями важких металів. Великі дози відвару можуть викликати блювання. При гінгівітах, стоматитах, ларингітах, ангінах, тонзилітах й інших запальних процесах рота, горла, зіва, глотки, а також при флюсі, розпушенні ясен і поганому запаху з роту роблять полоскання відваром. Беруть 10-20 г кори, заливають 200 мл води, кип'ятять 30 хв., охолоджують і проціджують, або готують відвар дубової кори (10:200) з галуном (2 г) і гліцерином (15 г). При флюсах роблять тепле полоскання напаром листя шавлії, настояним на відварі кори дуба. Особливо широко застосовують відвар кори при захворюваннях шкіри: опіках тріщинах, гнійниках, набряках після відмороження, пролежнях, пітливості ніг, ранах, виразках, дисгідрозі, жирній себореї, кровоточивому геморої, білях, запаленнях піхви, маткових кровотечах, тріщинах анального отвору. Готують 10-20 % відвар і роблять компреси, припарки й спринцювання (в разі необхідності розводять навпіл з водою). Для ванн, зокрема при екземах, випаданнях прямої кишки готують відвар 0,5 кг кори на 3-4 л води. При сильному потінні ніг готують відвар 100-350 г кори на 1 л води і роблять щоденно або через день ванни для ніг по 15-20 хв. 15 днів. При пітливості долонь і пахових впадин протирають сумішшю – 1 склянка 5 % відвару кори, 0,5 склянки горілки, 0,25 склянки оцту і 10 г галуну.

У народній медицині відвар на червоному вині приймають для покращання травлення, при крововиливах, дизентерії, проносах, надмірних менструаціях, циститі. Відвар 8-10:200 приймають при захворюваннях нирок, пов'язаних з частими позивами на сечовипускання і при появі в сечі крові, кровохарканні. При проносах і дизентерії роблять клізми сумішшю відвару кори дуба (1 частина) і суспензії крохмалю (3 частини).

Відваром з гал роблять примочки на ошпарені гарячою рідиною або обпечені частини тіла. Для змазування пролежнів у важкохворих застосовують мазь. Беруть 20 г кори (або тонких коренів), додають 10 г бруньок тополі та 70 г коров'ячого масла, настоюють в духовці 8-10 год., кип'ятять на помірному вогні 30 хв., у гарячому стані проціджують крізь марлю й охолоджують. Після змащування зникають болі і з часом загоюються рани. При опіках застосовують мазь, приготовлену змішуванням 20 г згущеного відвару кори з 80 г коров'ячого масла або свинячого жиру. Інколи застосовують корені, квітки й листя. З них готують відвар і приймають усередину при нічному нетриманні сечі і кровотечах у жінок.

З плодів готують каву. Сушені й очищені від шкарлупи жолуді підсмажують, подрібнюють до порошку і заварюють 1 -2 ч. л. 1 склянкою окропу. Готують каву, до складу якої разом з жолудями входять зерна ячменю, вівса, жита, пшениці, корені цикорію. Поширена кава домашнього приготування за таким прописом: жолудів 30 шт., зерен ячменю і коренів цикорію по 20 частин, зерен жита, вівса, та коренів кульбаби по 10 частин. Каву, до складу якої входять жолуді і зерна злаків, є не тільки поживною, а має лікувальні властивості. Рекомендують споживати при диспепсії, сильних менструаціях, анемії, нервових захворюваннях, дітям при скрофульозі, ексудативному діатезі, рахіті, судомах різного походження. З жолудевого борошна готують тістечка, торти, печиво. Чай з жолудів, листя, кори та меду вживають при скрофульозі, захворюваннях печінки, легенів, шлунку. Кашку молодих листків застосовують у вигляді тампонів при трихомонадних кольпітах.

Листя дуба використовують у домашній кулінарії, додаючи їх у соління та маринади для надання міцності огіркам і помідорам.

На корі дерева росте лишайник, який називається дубовим мохом. Він містить антибіотик бінан – ефективний при ранах, опіках і деяких інших захворюваннях. Екстракт цього лишайника надає стійкості парфумам.

Перстач прямостоячий (калган) (Potentilla erecta (L.) Raeusch.)

Багаторічна трав'яниста рослина з родини Розові (Rosaceae) з товстим циліндричним багатоголовним кореневищем. Стебла висхідні або прямостоячі до 40 см заввишки. Листки стиснутоопушені, з обох боків зелені, прикореневі черешкові, стеблові сидячі.

Квітки правильні двостатеві 4-пслюсткові, одиничні, золотисто-жовті на довгих квітоніжках, що виходять з пазух верхніх листів. Цвіте у червні-вересні. Плід – збірний, складається з 8-15 горішковидних сім'янок.

Поширення. Росте на вологих луках, у розріджених лісах на узліссях, галявинах, краях боліт, річок, торфовищ, на полонинах Європейської частини, Західного Сибіру, на Кавказі, а також у Карпатах, Закарпатті, на Поліссі, північній частині Лісостепу.

Заготівля. Збирають кореневища рослини, які заготовляють восени або рано навесні й сушать.