Розділ «Тема 3. Технологія приготування лікарських засобів рослинного походження»

Таким чином, для одержання 5 % настою кореня алтея необхідно взяти 6,5 г (5,0×1,3) і води 130 мл (100×1,3). Для інших концентрацій настою з алтейного кореня витратні коефіцієнти становлять: 1 % – 1,05; 2 % – 1,10; 3 % – 1,15; 4 % – 1,20; 5 % – 1,30.

Настій кореня алтею можна готувати, використовуючи сухий екстракт- концентрат у співвідношенні 1:1.

Слиз з насіння льону готують у співвідношенні 1:30. Насіння льону швидко промивають від пилу холодною водою, потім додають гарячу воду (близько 95 °С) і збовтують впродовж 15 хв.. Слиз проціджують через полотно у склянку. Насіння льону не подрібнюють, тому що слиз знаходиться в епідермісі насіннєвої оболонки і швидко витягується. При подрібненні насіння у витяжку будуть переходити жирні олії, білкові і фарбувальні речовини. Одержання слизу з насіння льону можливо методом холодного настоювання впродовж 2 год. при періодичному помішуванні.

Слиз бульб салепу. Бульби салепу містять до 50 % слизу, тому лікформи готують у концентрації 1:100. 1г порошку бульб салепу змочують 1 мл етанолу з метою витіснення повітря з маси порошку і кращої його змочуванності водою. Додають 10 мл холодної води і негайно додають 88 мл окропу. Збовтують до охолодження. Слиз проціджують через марлю у склянку і застосовують свіжоприготовленим, оскільки він швидко піддається мікробному обсіменінню.

Слиз з насіння подорожника блошиного готують у співвідношенні 1:10 шляхом збовтування насіння з гарячою водою або окропом впродовж 1 год. Застосовують при лікуванні хронічних атонічних і спастичних закрепів.

2.9. Водні витяжки з сильнодіючої ЛРС

Стандартність ЛРС – один з основних факторів, що впливають на якість водних витягів. Сировина, яка застосовується для приготування водних витягів, повинна бути стандартизованою, тобто відповідати вимогам нормативної документації. Сильнодіюча ЛРС повинна мати аналітичний паспорт, в якому присутні дані про кількість діючих речовин у відсотках (%) для алкалоїдів чи в біологічних одиницях (БО) на 1 г сировини для серцевих глікозидів. Дозволяється застосовувати сировину підвищеної кондиції. У такому випадку сировини беруть відповідно менше, розраховуючи за формулою (ГФ XI, т. 2, с. 148):

де X – кількість рослинної сировини завищеною кондиції, г; А – кількість стандартної сировини, прописаної в рецепті, г; Б – фактична кількість алкалоїдів (%) або БО в 1 г сировини для серцевих глікозидів; В – стандартний вміст алкалоїдів (%) або серцевих глікозидів (БО).

Сировина з меншим вмістом діючих речовин у порівнянні із стандартом для виготовлення водних витягів не використовують.

Сировина, що містить алкалоїди

Відомо, що алкалоїди в ЛРС знаходяться у вигляді солей, розчинних у воді, або у вигляді основ, важко розчинних у воді. Тому ГФ XI рекомендує при виготовленні настоїв чи відварів додавати хлористоводневу кислоту (у перерахунку на хлорид водню). В аптеці користуються концентрованим розчином хлористоводневої (соляної) кислоти (1:10), що відповідає 0,83 % концентрації хлориду водню. Можливо використання замість хлористоводневої кислоти кристалічної лимонної кислоти або її 1 % водний розчин.

Кислота береться за масою в кількості, що дорівнює кількості алкалоїдів, які містяться у виписаній кількості сировини.

Наприклад:

Настій трави термопсису – 200 мл.

Трава термопсису відноситься до групи сильнодіючої ЛРС, тому, відповідно до вказівки ГФ XI, настій готують у концентрації 1:400, тобто беруть 0,5 г трави термопсису для приготування 200 мл настою. Трава термопсису на вимогу ГФ XI повинна містити не менше 1 % алкалоїдів. При використанні сировини з великою кількістю діючих речовин (наприклад, 1,4 % алкалоїдів) наважка нестандартної сировини становить:

Кількість кислоти, що додається, розраховується наступним чином:

1,4-100,0

Х-0,36,

тобто у 36 г трави термопсису міститься 0,005 г алкалоїдів. Кислоти лимонної слід, взяти 0,005 г або 0,5 мл (10 крапель) 1 % розчину.

Розчину кислоти хлористоводневої (1:10) треба взяти: