Розділ «Тема 12. Лікарські рослини та сировина, які містять серцеві глікозиди»

Інші види. Конвалія кавказька (С. tzanscaucasica Utkin) і маньчжурська (С. manshuzica Котаг.).

Заготівля. Збирають траву і квітки у період цвітіння, листки – перед початком цвітіння і сушать.

Хімічний склад. У квітках міститься серцевий глікозид конвалятоксин (0,3-0,4 %), у листі крім нього (0,05-0,057 %) міститься конвалозид. У траві є серцеві глікозиди – глюкоконвалозид, валоротоксин, маялозид, конвалятоксолозид, дезглюкохейротоксин, сапонін конваларин, а також аспарагін, вітамін С, алкалоїд маялін, ефірна олія (0,058 %), холін, вуглеводи, фарнезол, лікопін, аспарагінова, хелідонова, яблучна і лимонна кислоти. У коренях є конваламарин; у насінні – конвалозид та ін. В 1 г сухої трави повинно бути 120 ЖОД або 20 КОД.

Застосування. Під впливом лікувальних доз препаратів конвалії посилюється скорочення м'язів серця, які уповільнють ритм серцевих скорочень, в результаті чого йде краще наповнення кров'ю шлуночків і поліпшується кровопостачання всього організму. Одночасно звужуються периферійні судини, підвищується артеріальний тиск, але судини нирок розширюються, внаслідок чого посилюється виділення сечі. На центральну нервову систему впливають заспокійливо. Хоч конвалятоксин і конвалозид діють подібно до строфантину, проте вони менш стійкі і не мають кумулятивних властивостей. При прийомі через рот дають слабкий ефект, але при внутрішньовенному введенні діють швидко й здійснюють сильний вплив на серцеву діяльність. Застосовують при неврозах серця в клімактеричному періоді, під час вагітності, ендокардиті, хронічному міокардиті, аритміях і екстрасистоліях, фізичному перенапруженні, порушеннях серцевої діяльності, для усунення тахікардії і зменшення застійних явищ та зменшення збудливості центральної нервової системи. Готують настій листя або трави у співвідношенні 6:180 і приймають по 1 ст. л. 2-3 рази на день. Часто у цей настій додають натрію бромід (5 г) та м'ятну олію (1-2 краплі розчинено в меді). Застосовують порошок і таблетки сухого екстракту конвалії, 1 г якого містить 53-67 ЖОД, по 0,1 г 2-3 рази на день, а також 10 % настойку конвалії на 70 % спирті, 1 мл якої містить 10,4-13,3 ЖОД. Приймають по 15-20 крапель 2-3 рази на день. Входить до складу крапель Зеленіна, конвалійно-валеріанових крапель та інших лікарських засобів.

З конвалії добувають конвалятоксин і корглікон.

Конвалятоксин – 1г містить 63300-80000 ЖОД, або 9520-11760 КОД. Застосовують в тих випадках, що і строфантин. Вводять у вену 0,5-1 мл 0,03 % розчину в 10-20 мл 20 % розчину глюкози або ізотонічного розчину натрію хлориду поступово, протягом 5-6 хв., повторно – через 10-12 год. Випускають в ампулах по 1 мл 0,03 % розчину (0,3 мг), що по активності відповідає 19-25 ЖОД або 2,8-3,5 КОД. Список А.

Корглікон – препарат, який містить суму глікозидів з листя конвалії. Застосовують при хронічній недостатності кровообігу II і III ступеню, серцевій декомпенсації, ускладненій тахісистолічною формою миготіння передсердь, для купірування нападів пароксизмальиої тахікардії. Вводять у вену 0,5-1 мл 0,06 % розчину -10-20 мл (або на 20-40 % розчині глюкози 2 рази на лобу). Випускають в ампулах по 1 мл 0,06 % розчину. Список Б.

У народній медицині, крім того, застосовують у вигляді настою 5:200 як сечогінний засіб, при пропасниці, базедовій хворобі, як заспокійливий засіб при епілепсії, паралічах, безсонні, потрясінні, болях у животі, різних нервових станах, а настій квіток застосовують зовнішньо як примочку при захворюваннях очей. Із відвару трави роблять ванни при ревматизмі, зпорошковане листя й квітки нюхають при нежиті.

Гомеопатичний препарат Convallaria готується з цілої свіжої квітучої рослини. Він вживається переважно при захворюваннях серцево-судинної системи нервового походження в розведенні D, та дається регулярно у дозі 5-10 крапель 2-3 рази на день. При серцевій слабкості, особливо при повільному серцебитті, або при так званій водянці серця застосовують вихідну настоянку.

Квітки, які містять до 0,9 % ефірної олії, використовують для виготовлення парфумів вищих гатунків.

Наперстянка пурпурова (Digitalis purpurea L.)

Дво- або багаторічна трав'яниста рослина з родини Ранникові (Scrophulariaceae) з мичкуватим коренем. На першому році виростає розетка прикореневих видовжених, яйцеподібнодовгастих або зубчастозарубчастих по краю овальних листків з сіткою виступаючих жилок. На другому році розвитку – один або декілька прямостоячих стебел висотою до 1 м, на нижній частині яких розташовані яйцеподібні довгочерешкові, посередині – короткочерсшкові, зверху – сидячі, яйцеподібні або яйцеподібноланцетні листки. Червоні (рідко білі) наперсткоподібні квітки зібрані в однобоку китицю. В середині вони мають темні плями й волоски. Цвіте у чсрвні-серпні на другий рік вегетації. Плід – яйцеподібна коробочка з червоно-бурими або коричневими насінинами.

Поширення. Батьківщина – гірські райони центральної і південно- західної Європи. Культивують в Україні та Білорусії, Краснодарському краї, Московській та Горьківській областях Росії.

Інші види. Наперстянка всликоквіткова (D. grandiflora Mill.), шерстиста (D. lanata Ehrh.), ржава (D. ferruginea L.), війчаста (D. ciliata Trautv.).

Заготівля. Збирають листя з рослин першого року життя 2 рази – в кінці літа і восени, другого року – на початку цвітіння і потім ще 2-3 рази та негайно сушать.

Хімічний склад. Листя містить серцеві глікозиди: дигітоксин, α-ацетилдигітоксин, гітоксин, гіталоксин, глюкоодорозид Н, дигіталінум верум, строспезид, веродоксин, дигіпрозид, дигіталонін, дигінін, дигіфолеїн, ланафолеїн, дигіпурпурин, дигіпронін, дигацетинін. У листі і насінні містяться стероїдні сапоніни: дигітонін, гітонін, тигонін, а також їх аглікони, сарсапогенін, флавоноїди лютеолін і 7-глюкозидлютеїн, дигітолютеїн, холін, кавова та інші кислоти.

У листі Наперстянки всликоквіткової (D. grandiflora Mill.) є дигітоксин, гітоксин та інші серцеві глікозиди. 1 г листя обох видів повинен містити 50-66 ЖОД або 10,3-12,6 КОД.

Застосування. Препарати наперстянки посилюють систолічні скорочення, скорочують тривалість систол і подовжують діастоли, а також діють на судини, центр і периферійні закінчення блукаючого нерву, центральну нервову систему, кишечник, нирки. Застосовують при всіх ступенях хронічної серцевої недостатності різного походження: при клапанних пороках, гіпертонічній хворобі, коронаро-кардіосклерозі, дистрофії міокарду та ін. Призначають також як антиаритмічні засоби при нападах пароксизмальної тахікардії, для усунення скстрасистолій і переводу тахісистолічної форми миготливої аритмії у більш сприятливу брадисистолічну. Глікозиди наперстянок відзначаються стійкістю, мало руйнуються в організмі при вживанні всередину, поступово всмоктуються з шлунково-кишкового тракту і накопичуються в організмі, дія проявляється через 8-12 год., поступово виводяться з організму й характеризуються високим ступенем кумуляції. При передозуванні може виникнути брадикардія, порушення сну, посилення задухи, неприємні відчуття в області серця та інші явища інтоксикації. Протипоказані при брадикардії, повній атріовентрикулярній блокаді, нападах стенокардії. Не призначають при ураженні міокарду запальними процесами, вираженій стенокардії, глибоких склеротичних змінах міокарду, свіжих інфарктах міокарду.

Порошок листя приймають всередину по 0,05-0,1 г 3-4 рази на день або в супозиторіях. У таких же дозах приймають і сухий екстракт наперстянки, 1 г якого містить 50 ЖОД. Готують настій у співвідношенні 0,5-1,0:180 та приймають по 1 ст. л. 3-4 рази на день. Список Б.

З листя наперстянки добувають дигітоксин, гітален, кордигід.