Розділ «Тема 11. Лікарські рослини та сировина, які містять антраценпохідні речовини та їх глікозиди»

Застосування. Препарати маренки мають сечогінну та проносну дію, стимулюють відходження піску та каменів – сечових і жовчних. Застосовують у народній медицині при захворюваннях печінки й жовчного міхура, жовчно- та нирковокам'яній хворобах, при ниркових та жовчних кольках, при порушенні обміну речовин, рідко при неврозах серця, безсонні, істерії, клімаксі у жінок, свербежі тіла, приливах крові до голови, головному болю, водянці. Беруть 1 ст. л. трави, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 20 хв. і п'ють ковтками по 2 склянки на день. Або 2 ч. л. трави настоюють в 1 склянці холодної води 8 год. і випивають впродовж дня за кілька прийомів. Великі дози можуть викликати запаморочення, головний біль, нудоту, блювання та ін.

При ранах, фурункулах, піодермії на шкірі готують настій трави і роблять примочки та компреси. Подрібнену свіжу траву застосовують дай припарок. Свіже листя прикладають до ран і виразок па шкірі.

Ревінь тангутський (пальчастий) (Rheum palmatum L.)

Щавель кінський (Rumex confertus Willd.)

Багаторічна трав'яниста рослина з родини Гречкові (Polygonace) з товстим кореневищем, прямостоячим борозенчастим стеблом висотою до 1,5 м. Листки чергові, на низових жилках пухнасті, при основі – з розтрубами, які обгортають основу меживузля, нижні – з довгими зверху жолобчастими черешками. Квітки двостатеві, зібрані у верхній частині стебел у густе волотевидне суцвіття зеленуватого кольору. Цвіте у травні-червні. Плід – тригранний горішок.

Поширення. Росте по заливних луках, берегах річок і озер, рівчаках, каналах, вогкуватих узліссях і галявинах та інших місцях.

Заготівля. Збирають кореневища з коренями восени або навесні й сушать.

Хімічний склад. Сировина містить похідні антрахінону (до 4 %), у тому числі хризофанову кислоту (хризофанол), а також дубильні речовини (до 8-12 %), кофейну кислоту, смоли, ефірні олії, оксалат кальцію (до 9 %), каротин (5 мг%), вітаміни К і С (12-14 мг%), органічні сполуки заліза, катехіни, лейкоантоціани, які мають протипухлинну дію, неподип і испозид із спазмолітичною дією, подібною папаверину. У листках є рутин, гіперозид, каротин, вітамін С, оксалат кальцію, у плодах – похідні антрахінону, дубильні речовини.

Застосування. Препарати кореневищ у малих дозах мають в'яжучі, закріплюючі й жовчогінні властивості, у великих дозах – викликають пронос, який настає через 10-12 год., проявляють кровоспинну, заспокійливу і гіпотензивну дію. Застосовують при колітах, ентероколітах, геморагічних колітах, геморої, тріщинах анального отвору, для регулювання функції шлунково-кишкового тракту, при анеміях, як протигнильний, протицинготний і кровоспинний засіб. Проти закрепу готують настій – 2 ст. л. сировини (20 г) на 1 склянку води (200 мл) і приймають по 1 ст. л. З рази на день, або приймають 0,5-1 ч. л. (0,5-1 г) порошку чи 1 ч. л. екстракту на ніч. Як в'яжучий засіб проти проносу приймають по 0,25 г порошку 3 рази на день. Рідкий екстракт, якщо приймають по 50-60 крапель 3 рази на день, у хворих па гіпертонічну хворобу 1-2 стадії викликає зниження кров'яного тиску й має заспокійливу дію.

У народній медицині, крім того, застосовують при цинзі, анемії, подагрі, ревматизмі, захворюваннях печінки, виразкових стоматитах, гінгівітах, хронічному кашлі. Приймають упродовж дня відвар кореневищ 15:100, або по 20-30 крапель 25 % настоянки 3 рази на день. Її також вживають при кишкових, гемороїдальних кровотечах, гнильних процесах у кишечнику. Сік рослини приймають по 30-40 мл на день разом із соком інших рослин при фурункульозі, вуграх та інших захворюваннях шкіри, пов'язаних з порушенням обміну речовин.

При екземах, лишаях, корості, вуграх, опіках, свербежі міцним відваром обмивають уражене місце. Для цього також застосовують сире кореневище та сік з нього. Сік та екстракт застосовують у вигляді розтирань при запаленнях верхніх дихальних шляхів, нежиті, фронтиті, головному болі, ураженні зіву й горла.

Насіння приймають при диспепсіях, дизентерії, проносах неінфекційного характеру та інших розладах функції кишечника, особливо у дітей (діє закріплююче) – у вигляді 1 % настою по 200-300 мл на добу. Відвар насіння 10:200 застосовують у вигляді компресів при опіках.

Верхівки стебел з листям, зібрані у період цвітіння, вживають як в'яжучий і протигнильний засіб при колітах, ентероколітах, геморої.

У народній медицині застосовують щавлі: водяний (К. aquaticus L), кучерявий (R. crispus L.) і туполистий (R. thyrsiflorus Finglr).

Використовують Щавель кислий (R. acetosa L.), листя якого містить каротин, вітаміни К, С (до 145 мг%), B1, Р, а також кофейну, хлорогенову, кумаринову, катехову, ферулову кислоти, флавоноїди (рутин, кверцетин, гінорозид), щавлеву кислоту та її кальцієву сіль, сполуки натрію, калію, магнію, фосфору, заліза. Застосовують у народній медицині при авітамінозі як кровоспинний засіб при надмірних менструаціях, нирковокам'яній хворобі, для стимуляції функції печінки і жовчного міхура, посилення сечовиділення, як антиалергічний засіб при свербежі й висипах на шкірі. Беруть 1 ст. л. лист, залипають 2 склянками води, кип'ятять 15 хв. і п'ють ковтками по 1 склянці на день. Вживають в їжу – кладуть в борщі й салати.

Алое деревовидне

Алоэ древовидное

(Aloe arborescens Mill.)

Жостір проносний

Жостер слабительный