Розділ «Тема 11. Лікарські рослини та сировина, які містять антраценпохідні речовини та їх глікозиди»

У сухому листі міститься до 0,7 % аскорбінової кислоти, тому вони можуть слугувати сировиною для виготовлення концентратів вітаміну С. Кору застосовують у народній медицині як проносний і блювотний засіб. Відвар гілок вживають при виразковій хворобі шлунка і 12-палої кишки і при гастритах.

Плоди жостеру – складова проносних зборів та фіточаїв.

Касія вузьколиста (Cassia angustifolia Vahl.)

Напівкущ з родини Бобові (Fabaceae) з слабкорозвиненим коренем і прямостоячими, гіллястими стеблами висотою до 2 м. Листки чергові, парноперисті, з 4-5 парами синювато-зелених листочків. Квітки великі зигоморфні, золотавожовті, зібрані у пазушні китицевидні суцвіття. Цвіте з липня до осені. Плід – біб, серповиднозігнутай, темно-коричневий із зеленим відтінком.

Використовують і касію гостролисту (С. acutifolua Delite),

Поширення. Росте в Африці. Вирощують в Середній Азії і Азербайджані як однорічну рослину.

Заготівля. Збирають листя і сушать. Воно відоме під назвами: листя сени або олександрійський лист.

Хімічний склад. Листя містить антраглікозиди (до 3,77 %): сенозид А (аглікон, сенідин А), сенозид В (аглікоп, сенідин В), реін, алоеемодин, флавонові глікозиди (кемпферол, ізорамнетин, кемпферин), жирні кислоти (стеаринову, пальмітинову та ін.), фітостерин, фітостеролін, алкалоїди. Антраглікозиди містяться у плодах (4,6 %) і листі (3 %). У листі касі'і вузьколистої є мерициловий спирт. У лушпинні міститься до 2 % похідних антрацену.

Застосування. Листю касії властива проносна дія за рахунок підвищення моторної функції, в основному, товстого кишечника. Діє м'яко, незалежно від присутності жовчі, не порушує всмоктування і нормальної функції кишечнику, не викликає болісних відчуттів у животі.

У малих дозах (2-4 г) діє послаблювально, у більших (понад 5 г) – як проносне. Застосовують при звичних закрепах, перед хірургічними втручаннями, при післяопераційній атонії кишечника. Готують відвар 5-10:100 і приймають по 1 ч.-ст. л. 1-3 рази на день.

Для приготування відвару беруть 2 частини листя касії, заливають 1 склянкою окропу, кип'ятять 5 хв., настоюють 60 хв. і приймають по 1 ст. л. 1-3 рази на день. Застосовують також настій касії складний, або віденський напій, який готують з листя касії, сегнетової солі, очищеного меду і спирту, взятих по 10 частин та кип'яченої води 75 частин. Призначають дорослим по 1-3 ст. л., дітям – 1 ч. або д. л. на прийом.

Випускають брикети листя вагою по 75 г, розділених на 10 частин.

Входить до складного порошку солодкового кореня (склад: листя касії 20 г, корені солодки 20 г, плоди фенхелю 10 г, сірка 10 г, цукор 40 г), який вживають як послаблювальний засіб по 1-2 ч. л. з водою 1-3 рази на день.

З листя виготовляють пурсенід – суміш глікозидів у формі солей кальцію. Призначають при атонічних закрепах по 2-4 таблетки перед сном.

Таким чином, із листя касії готують відвар, екстракт, таблетки, лікарські засоби "Сенаде", "Сенадексин", "Сеналде", "Глаксена", "Сеназиди А+В", комплексні препарати "Кафіол", "Регулакс", до складу яких крім листя і плодів касії входять плоди інжиру, м'якоть плодів сливи, вазелінова олія.

Крушина вільховидна (ламка) (Frangula alnus Mill. (Rhamnus frangula L.)

Кущ або деревце з родини Жостерові (Rhamnaceae) висотою до 3 м. Кора у верхній частині стовбура і на молодих гілках гладенька червоно-бура, вкрита ланцетними білими сочевичками. Листки чергові яйцевидні, цілокраї з 6-8 паралельними бічними жилками. Квітки жовтуваті дрібні, двостатеві, зібрані пучками по 2-6 у пазухах листків. Цвіте у травні-червні. Плід – куляста, спочатку червона, а потім чорна кістянка.

Поширення. Росте в лісах, між чагарників, на галявинах і узліссях, на болотах, вологих місцях, біля струмків і озер, заплавах річок, на глинистих схилах у лісній зоні Європейської частини, Середньої Азії, Сибіру, на Кавказі та майже по всій території України (у Криму – в горах).

Заготівля. Збирають кору навесні у період руху соку, до початку цвітіння й сушать. Свіжа висушена кора не придатна до застосування, бо містить отруйний антрон, антранол та їх похідні, які викликають нудоту і блювання. Необхідно щоб вона пролежала не менше 1 року в сухому місці або пройшла нагрівання при 100 °С 1 годину. За цих умов антрон, антранол та їх похідні руйнуються, а антраглікозиди залишаються.

Хімічний склад. Кора містить вільні та зв'язані оксіметилантрахінони (3-6 %), у тому числі франгулярозид, аглюконом якого є реоемодинантранол. При зберіганні кори він окислюється до реоемодин-антрахінону, а франгуларозид переходить у глюкофрангулін, від якого під впливом ферментів, бактеріальної мікрофлори та лужного середовища товстого кишечника від'єднується глюкоза й утворюється франгулін. При подальшому розщеплені франгулін розкладається на емодин і рамнозу. У корі знаходяться вільні аглікони – емодин, ізоемодин, хризофанол, а також франгуленові кислоти, вітамін С, сапоніни, смола, ефірна олія, крохмаль, вуглеводи, яблучна кислота, оксалат кальцію, алкалоїди, флавоноїди, дубильні й мінеральні речовини. У свіжій корі містяться антраглікозиди у відновленій формі – антраглюкофрангулін і його бімолекулярна форма – дигідроантранол-глюкофрангулін та продукти їх окислення. У листках є алкалоїди, антраглікозиди. Останні знаходяться також у бруньках і плодах.