• Конвенція ООН про міжнародні перевезення вантажів (Гамбурзькі правила) 1978 р.;
• Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 р.;
• Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів від 24 травня 1980 р.
Оскільки договори перевезення є цивільно-правовими угодами (правочинами), то їхні основні положення потрібно визначати з урахуванням засад цивільного законодавства різних держав. Так, у ЦК України розрізняють укладання договорів: 1) узагалі не передбачених актами цивільного законодавства; 2) договорів, передбачених такими актами. Стосовно перших, то тут важливо, що допускається укладання всякого договору, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Не суттєво, чи згадується взагалі такий договір у законодавстві, чи ні: важливо, аби його положення відповідали засадам цивільного законодавства, зокрема названим у статті З ЦК України. Наприклад, у галузі перевезень таким є крюїнговий договір.
Отже, якщо договір не згадується в актах цивільного законодавства взагалі, то особи мають право врегулювати свої відносини на власний розсуд. У таких випадках відбувається подолання прогалин у законодавстві, й договір стає джерелом (формою) цивільного права. Так, окремі норми права можуть бути встановлені корпоративним договором, за яким визначають правила поведінки учасників юридичної особи, що займається перевезеннями, а також осіб, котрі вступають з цією корпорацією у цивільні відносини.
Якщо договір згадується в актах законодавства, але регламентований ними недостатньо детально, то сторони можуть врегулю-
1 о
вати свої відносини, не врегульовані цими актами. Фактично тут також простежується подолання прогалин у законодавстві.
Частина 3 статті 6 ЦК України визначає співвідношення між актами законодавства! договором. Допустимість конкуренції між ними випливає з того, що норма передбачає ситуацію, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів законодавства і врегулювати відносини на свій розсуд. Отже, особам надається право вибору: використати вже існуючі норми законодавства або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд, хоча це заборонено, якщо:
• відступ від положення акта цивільного законодавства прямо не дозволено таким актом;
• обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту;
• обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає зі самої суті відносин між сторонами (наприклад, у договорі перевезення вантажу не можна передбачити безоплатне перевезення, оскільки такий договір за сутністю є оплатним - стаття 909 ЦК України).
Поняття та сутність договорів міжнародних перевезень
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Джерела правового регулювання міжнародних перевезень“ на сторінці 4. Приємного читання.
