Джерела правового регулювання міжнародних перевезень

Правове регулювання міжнародних перевезень

Звичай як джерело правового регулювання міжнародних перевезень визнається у більшості правових систем. Зважаючи на характер правового звичаю, можна виокремити декілька його видів: міжнародні; внутрішньодержавні; судові; ділового обігу (обороту);

звичаї, ґрунтовані на звичаєвому праві та ін. Окремі звичаї зафіксовані у відповідному документі (приміром, звичаї розподілу загальної аварії кодифіковані у Йорк-Антверпенських правилах, а також закріплені у Кодексі торговельного мореплавства; деякі судові звичаї зафіксовані у постановах Пленуму Верховного Суду України тощо). Але інші в документах не закріплені, вони мають характер правових аксіом, які зазвичай беруть до уваги учасники цивільних відносин.

Звичаї можуть мати характер конкретного правила (скажімо, судно розвантажують упродовж терміну, передбаченого звичаями того чи іншого порту). Однак вони можуть також бути окреслені загально. Наприклад, у частині 4 статті 13 ЦК України передбачено: здійснюючи цивільні права, особа повинна дотримуватися "моральних засад суспільства". Очевидно, що "моральні засади суспільства" є категорією звичаєвого права, якій надана обов'язкова чинність нормою ЦК України. Водночас ця категорія потребує додаткового тлумачення, отже, необхідне з'ясування сукупності конкретних звичаїв, які визначають моральні засади суспільства (гуманітарні цінності, прийняті у суспільстві, та ін.).

Частина 2 статті 7 ЦК України визначає місце звичаїв у системі норм цивільного права, передбачаючи, що звичай, який суперечить актам цивільного законодавства або договору, не застосовується. Однак це положення варто тлумачити ширше, оскільки не може також застосовуватися і звичай, що суперечить моральності суспільства, публічному інтересу і под.

Міжнародний договір - це угода двох або кількох держав, яка містить норми права про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків у відносинах між ними. Його можна називати по-різному: договір, угода, пакт, конвенція, протокол та ін. Залежно від ріввя укладання міжнародного договору він може бути міждержавним, міжурядовим, відомчим, а якщо є декілька сторін - двостороннім або багатостороннім. Порядок набуття ними чинності встановлено статтею 20 Закону України "Про міжнародні договори України*1. До міжнародних договорів, положення котрих застосовують в Україні, належать:

• договори, ратифіковані Верховною Радою України;

• договори, затвердження, прийняття або приєднання до яких здійснене на основі рішень Верховної Ради України або Президента України;

• договори, що набули чинності з моменту підписання їх Президентом України.

Вони підлягають опублікуванню у "Відомостях Верховної Ради України", газеті Верховної Ради України "Голос України", а також в "Зібранні чинних міжнародних договорів України".

Міжнародні договори, чинні в Україні, мають пріоритет перед національним законодавством. Таке правило відображає загальну тенденцію до гармонізації міжнародних угод і національного законодавства з формуванням у перспективі уніфікованих норм у галузі цивільного права. Питання про час дії міжнародного договору й акта національного законодавства, котрі містять колізійні норми, розв'язують так: якщо міжнародний договір укладений раніше, то акт цивільного законодавства не набуває чинності взагалі; якщо ж акт цивільного законодавства виданий раніше, ніж був укладений міжнародний договір, то цей акт втрачає силу з моменту набуття чинності міжнародним договором. Водночас необхідно застосовувати правила про дію закону в часі, встановлені статтею 5 ЦК України.

Специфіка міжнародного договору як форми законодавства полягає в тому, що це - угода суб'єктів цивільного права (стаття б ЦК України): вона після надання міжнародному договору в Україні в порядку, викладеному вище, чинності стає частиною національного законодавства, а відтак переходить у категорію "акти цивільного законодавства".

Зауважимо, однак: не існує правових перешкод для того, щоби суб'єкти цивільних відносин, котрі виникають у державі, укладаючи угоду, обрали за зразок положення міжнародного договору, який не набув чинності в Україні. Тоді цей міжнародний договір фактично стає формою цивільного законодавства, але вже не як акт цивільного законодавства, а як договір суб'єктів цивільного права.

Поняття "судова практика" має декілька аспектів.

По-перше, під цим терміном розуміють керівні роз'яснення вищих судів щодо застосування цивільного законодавства. Такі роз'яснення містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України, а також у роз'ясненнях Вищого господарського суду України. їх застосовують на основі аналізу й узагальнення судової практики, надають в порядку судового тлумачення, і вони обов'язкові під час вирішення цивільних спорів у справах відповідної категорії.

По-другеу цей термін використовують для позначення багаторазового, уніфікованого розв'язання судами однієї і тієї самої категорії справ.

Судова практика, якщо трактувати її сукупністю судових рішень, не становить джерело цивільного права. Кожен суддя, вирішуючи справу, де діє сформована судова практика, водночас не зв'язаний висновками, зробленими іншими судами, з подібної категорії справ. Він виносить рішення, обґрунтоване на внутрішньому переконанні, яке склалося внаслідок правової оцінки встановлених судом обставин справи.

Судова практика, сформована у такий спосіб, відображає тенденції тлумачення та застосування законодавства і може спричинити непрямий вплив на рішення в кожному окремому випадку. Тому вивчення й аналіз практики судів різних рівнів, безумовно, корисні для юриста, зокрема для практикуючого.

Велике значення для регулювання відносин з перевезень мають міжнародні угоди України, в тому числі й ті, учасником котрих був Радянський Союз. Наприклад:

• Конвенція для уніфікації деяких правил про коносамент (Брюссельська конвенція) від 25 серпня 1924 р. та ін.

• Конвенція ООН щодо морського перевезення вантажів від 31 березня 1978 р.;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Джерела правового регулювання міжнародних перевезень“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Класифікація міжнародних перевезень

  • Джерела правового регулювання міжнародних перевезень
  • Поняття та сутність договорів міжнародних перевезень

  • Розділ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ПОВІТРЯНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу повітряним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень вантажів, пасажирів та багажу

  • Перевізні документи

  • Відповідальність перевізника

  • Протоколи до Варшавської конвенції

  • Гватемальський протокол 1971 р.

  • Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р.)

  • Регламентація повітряних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу і товаробагажу залізничним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень пасажирів, багажу і товаробагажу

  • Регламентація залізничних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу автомобільним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень пасажирів та багажу

  • Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України

  • Розділ 5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ РІЧКОВИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу річковим транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень пасажирів і багажу

  • Розділ 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень вантажів

  • Протокол про зміну в Міжнародній конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 р

  • Транспортні документи

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень пасажирів і багажу

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ