Причому в будь-який спосіб отримані межі відповідальності перевізника не можуть перевищувати фактичної вартості вантажу, визначеної в правилах пункту 5 статті 4 Гаазько-Вісбійських правил. Окрім того, перевізник не відповідає за втрати чи збитки, заподіяні вантажам (втрату або пошкодження), якщо відправник свідомо помилково зазначив у коносаменті їхній характер або вартість (підпункт к пункту 5 статті 4).
За угодою між перевізником, капітаном судна, агентом перевізника і відправником можуть бути встановлені граничні величини відповідальності перевізника за вантаж - вищі від визначених Конвенцією. Тоді саме ці суми стосовно конкретного договору перевезення стають межею відповідальності перевізника (підпункт я пункту 5 статті 4). У випадку, коли сторони домовляються про сказане, прийнято вважати, що вони погодилися зняти або збільшити позначені Конвенцією межі відповідальності перевізника.
У Конвенції не йдеться про відповідальність перевізника за порушення термінів доставки вантажу. Окрім того, вона не містить жодних згадок про таку умову договору морського перевезення. Отже, розміри та порядок нарахування збитків і втрат зі згаданих підстав повинні визначатися на основі норм національного права, яке буде застосоване до конкретного договору морського перевезення вантажу.
Транспортні документи
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Протокол про зміну в Міжнародній конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 р“ на сторінці 5. Приємного читання.
