Відомості про вантаж, внесені до транспортного документа, підтверджують повідомлення даних. Дані про кількість, обсяг або стан вантажу не можуть слугувати доказом проти перевізника, якщо він не перевірив ці дані у присутності відправника (пункт 2 статті 11). Пункт є новим стосовно перевізного документа.
У пункті 3 статті 15 Варшавської конвенції, зміненої Гаазьким протоколом, міститься положення: перевізний документ може передаватися, тобто володіти товаророзпорядчими функціями. У тексті статті 15, зміненої Монреальським протоколом № 4, таке положення не міститься.
Принципово змінена стаття 18. Імперативно стверджується: перевізник несе відповідальність за шкоду внаслідок втрати або пошкодження вантажу, якщо вони відбулися під час повітряного перевезення. Тут наводиться "каталог винятків" із відповідальності перевізника. Повітряний перевізник не несе відповідальності за втрату або пошкодження вантажу, якщо вони відбулися лише через настання однієї або декількох перелічених обставин. Це дефект, властивий вантажу, неправильна упаковка вантажу відправником і дві обставини, які можна віднести до форс-мажору, - війна або збройний конфлікт, а також акти органів державної влади, котрі впливають на ввезення, вивезення або транзит товарів. Тягар доведення настання згаданих подій покладено на перевізника, тому презумпція вини перевізника зберігається.
Значні зміни стосуються статті 22. Встановлення меж відповідальності щодо вантажу винесено в окремий підпункт. Зазначена межа відповідальності перевізника дорівнює 17 SDR за 1 кг, за винятком тих випадків, коли відправник у момент передання вантажу перевізникові заявив про свою зацікавленість у доставці й сплатив додатковий збір.
У Варшавській конвенції, зміненій Гаазьким протоколом, правила визначення відповідальності перевізника і за вантаж, і за багаж однакові. Тому вони викладені в одному місці - у підпункті "а" пункту 2 статті 22.
Змінена стаття 24 встановлює, що будь-який позов перевізникові про відповідальність може бути висунуто йому лише стосовно умов і меж певної Конвенції та договору перевезення згідно з положенням Конвенції. Зазначені межі є максимальними і не можуть бути перевищені незалежно від жодних обставин. Позов можна подавати на підставі Конвенції, договору або правопорушення, але відповідно до правил, установлених Конвенцією. Особи, котрі мають право на позов, не визначаються.
Межі відповідальності не застосовують до перевізника, коли буде доведено, що він заподіяв шкоду внаслідок зумисних дій або упущень, а також дій чи упущень його службовців або представників (стаття 25а).
Зміни інших статей на підставі Протоколу № 4 мають переважно редакційний або уточнювальний характер.
Протокол № 4 набув чинності 14 червня 1998 р.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гватемальський протокол 1971 р.“ на сторінці 3. Приємного читання.
