Розділ 4. ЛОГІСТИКА ЗАПАСІВ

Важливо, що це правило є емпіричним (дещо інтуїтивним) — конкретна пропорція може виявитись іншою: не 80/20, а, наприклад, 90/10 або 67/33. Необхідно чітко усвідомити, що правило Парето вказує лише на наявність пропорційності груп, а не на їх конкретну величину. Цінність правила Парето полягає в тому, що ця ідея дозволяє зосередитись на тих умовних 20 % запасів, які є дійсно важливими.

Отже, АВС-аналіз — це такий спосіб формування запасів й контролю за їх станом, який полягає у діленні номенклатури N товарно-матеріальних цінностей на три нерівноцінні підмножини А, В, С.

Категорія А — найбільш значимі запаси, нечисленні за кількістю в номенклатурі, але на які припадає найбільша частина грошових коштів, вкладених у запаси. Це особлива група з погляду визначення обсягу замовлення за кожною позицією номенклатури, контролю поточного рівня цих запасів, витрат на доставку та зберігання. У роздрібній торгівлі до цієї категорії належать так звані пріоритетні та унікальні товари, що слугують переважно для позиціонування (створення іміджу) точки збуту й спонукають до імпульсних закупівель.

Категорія В — середні за значимістю товари порівняно з категорією А. У роздрібній торгівлі, наприклад, до цієї групи належать так звані базові товари, тобто такі, що становлять основу для споживача. Це можуть бути крупи, макаронні вироби тощо. За ними необхідна поміркована політика ціноутворення — зміна ціни з бік збільшення може відштовхнути споживача, що негативно позначиться на продажах у точці збуту, оскільки саме ця категорія товарів призначена для забезпечення сталості потоку споживачів.

Категорія С — це найчисленніша група запасів (товарів/сировини) у кількісному вираженні. Вона може становити 50 % товарного запасу, займати 80 % складських площ під зберігання і становити лише 20 % доходу. Ця категорія вміщує так звані “мертві” запаси, тобто ті запаси, частка яких в обороті (доході) становить менше 1 % (іноді їх позначають як С1 С2 підмножини). Втім це не означає, що такі запаси необхідно виключити з номенклатури. Вони можуть бути частиною експозиції в торговельному залі або супровідними товарами (деякі запасні частини, сіль, батарейки). Виключення запасів з категорії С без детального аналізу може спричинити зниження загального результату діяльності на 30—50 % [3]

Для того щоб дізнатись, які саме запаси з усієї номенклатури належать до тієї чи іншої категорії (або, як ще називають, групи), необхідно провести АВС-аналіз, виконавши такі кроки.

Послідовність проведення АВС-аналізу емпіричним методом (приклад вихідних даних та розрахунку наведено у табл. 4.2— 4.3)така.

Перший крок. Вибрати об'єкт аналізу (що необхідно аналізувати) і параметр (за якою ознакою необхідно аналізувати); найчастіше обирають річний обсяг реалізації та прибуток). Зазвичай об'єктами АВС-аналізу є постачальники, товарні групи, товарні категорії, товарні позиції, бренди.

Другий крок. Скласти перелік об'єктів (за обсягом реалізації або прибутком).

Третій крок. Розрахувати частку кожної позиції переліку від показника обсягу загальної реалізації.

Четвертий крок. Розподілити позиції в порядку зменшення частки в загальній реалізації — від більшого до меншого значення відсотка,

Таблиця 4.2.

Вихідні дані щодо обсягів реалізації продукції

Таблиця 4.3.

АВС-аналіз: розрахункова частина

наприклад: перша позиція — 20 % від загалу, друга позиція — 15 %, третя позиція — 11 % від загалу.

П'ятий крок. Розрахувати частку позицій накопичувальним підсумком. Для цього значення відсотка за першою позицією лишається сталим, а для розрахунку накопичувального відсотка за другою позицією необхідно до значення відсотка першої позиції додати значення відсотка другої позиції. Наприклад: накопичувальний підсумок першої позиції — 20 %, накопичувальний підсумок другої позиції — 20% + 15% =35%, третя позиція — 35 % -11 % = 46 % і т. д. за всіма позиціями в номенклатурі.

Шостий крок. Надати позиціям певні значення груп: А, Б, С. Ті товари (позиції), що становитимуть перші 80 % накопичувального підсумку, сформують групу А. Група Б — це товари, що мають значення накопичувального підсумку в діапазоні 80—95 %. Група С — всі позиції, що мають відсоток накопичувального підсумку більший за 95.

Проте необхідно звернути увагу на те, що закріплення група, Б та С відбувається в цьому випадку дещо “нормовано”. На практиці можливі ситуації, коли два товари мають незначний відрив один від одного у частці реалізації. Скажімо, в одного значення накопичувального підсумку становить 79,36%, а в іншого — 80,04 % . Використовуючи емпіричний, наведений підхід до АВС- аналізу, такі товари необхідно віднести: перший — до групи А, другий — до групи Б. Проте здоровий глузд говорить про інше — ці два товари повинні бути в одній групі. Але якій: А чи Б?! Є кілька думок з цього приводу. Одна з них — спиратись на різницю частки реалізації між товарами: чим більша різниця, тим очевидніше товари належать до різних груп.

Зазначимо, що аналіз наукових джерел[4] свідчить, що дотепер немає загальноприйнятого підходу до визначення меж номенклатурних груп, тобто координат точок А(хА; уА)> В(хА + хВ; уА + уВ). Згідно з табл. 4.4 бачимо, що амплітуда коливань значень за групою А за вартісним виміром становить 20 % (від 60 до 80 % ), за номенклатурою — 10 % (від 10 до 20 %). Тому цікаві різні підходи до коректування меж груп А, Б, С.