Розділ 4. ЛОГІСТИКА ЗАПАСІВ

Класифікація запасів підприємства за вказаними ознаками

досить умовна і призначена в основному для структуризації даних при здійсненні контролю.

Отже, утримання запасів тісно пов'язане з певними витратами, і це не лише витрати на придбання сировини для виробництва або товарів для подальшого продажу. Це також витрати, пов'язані з відрахуваннями, податками, як-то: оренда приміщення для зберігання запасів, податки тощо. Останні тридцять років засвідчують підвищену увагу до проблеми управління запасами: частка запасів у валовому внутрішньому продукті в середньому знизилася з 17—20 до 10—12 %. Це викликано, по-перше, усуненням “зайвих” запасів, по-друге, підвищенням інформаційного забезпечення завдяки впровадженню інформаційно-телекомунікаційних технологій (ЕЛІ, АІ), по-третє, загостренням конкуренції на ринку транспортних послуг. Водночас зауважимо, що далеко не кожна країна й галузь має такі прогресивні зміни. Так, заслуговує на увагу досвід японських виробників автомобільних частин: середня вартість запасів матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції в них становить усього 4,7 % від обсягу продажів, тоді як у європейських виробників — 14,3%, США — 20,4% (рис. 4.3)[2].

Основні мотиви створення матеріальних запасів: імовірність порушення встановленого графіка постачань; можливість коливання попиту; сезонні коливання виробництва деяких видів товарів; знижки за придбання великої партії товарів також можуть стати причиною створення запасів; спекуляція; витрати, й розподілу; можливість негайного задоволення вимог споживачів.

Рис. 4.3. Вартість запасів у галузі виробників автомобільних частин

пов'язані з оформленням замовлення; можливість рівномірного здійснення операцій виробництва Власне, ці фактори є головними, що впливають на ефективність використання запасів, оцінити яку можна за допомогою низки показників і методів.

4.2. Методи систематизації та групування багатономенклатурних запасів: АВС, ХYZ

Про управління запасами (чи то товарів торговельного підприємства, чи то сировини та комплектуючих виробничого) найчастіше згадують, коли виникають питання щодо планування і прогнозування, а також по закінченні так званого маркетингового року (термін впродовж календарного року, за який відбувається продаж товару певного асортименту[1]), коли аналізують загальну статистику діяльності підприємства за всіма статтями: отриманими доходами, сплаченими видатками, об'ємами та обсягами продажів тощо.

Якщо підприємство співпрацює з одним постачальником сировини або має лише одну збутову базу, то все управління запасами буде побудоване на домовленостях з постачальником і точкою збуту та ґрунтуватиметься на відслідковуванні попиту на готову продукцію підприємства-виробника. Складність в управлінні запасами виникає, коли підприємство має багатономенклатурні запаси (хоча б більше 100 і до тисячних одиниць), багато точок збуту та отримує товари/сировину від декількох постачальників одразу. В такому разі виникає питання, як у найбільш коректний спосіб відслідковувати стан кожної номенклатурної одиниці запасів і які управлінські дії необхідно застосовувати до неї. Зрозуміло, що проглянути аналітику динаміки продажів/надходжень у виробництво за кожним із 1000 найменувань запасів (товарів/ сировини) не є логічним з огляду на витрачений час. Проте управлінський вплив здійснювати необхідно: знати, який обсяг запасу наявний, скільки необхідно замовляти на наступний період, через який термін — тривалість інтервалу між замовленнями і, відповідно, акумулювати для цього необхідну грошову суму.

Можливість здійснювати управління багатономенклатурними запасами надає об'ємно-вартісний аналіз. На думку В.В. Волгіна, його використовують для того, щоб визначити, які запаси повинні контролюватися методом прогнозування збуту, а які — методом екстраполяції минулого досвіду[2]. При об'ємно-вартісному аналізі кількість товарів кожного найменування, реалізовану у звітному періоді, множать на його ціну для визначення його “грошової активності”. Як правило, цей аналіз показує, що найбільша активність (70—80%) припадає на невелику частку найменувань товарів за кількістю (10—20%). Відомий факт, що найбільша частина продажів у грошовому вираженні припадає на незначну кількість товарів у кількісному вираженні. Цей принцип (принцип Парето) — виокремлення найбільшої за значимістю групи запасів — було покладено в основу аналізу багато- номенклатурних запасів.

ABC-аналіз. Одним з універсальних і найбільш поширених методів аналізу асортименту є метод ABC-аналізу, заснований на так званому принципі Парето, що стверджує: “за 20 % наслідків відповідає 80 % причин” (табл. 4.1). Сама ідея належить доктору Джозефу Джурану, який сформулював правило vital few and trivial many (“найважливішого — мало, звичайного — багато”). Правило 20/80 означає, що в будь-якому процесі мале число причин (20 %) є життєво важливим, а 80 % не чинять істотного впливу

Таблиця 4.1.

Середньостатистичне відсоткове співвідношення груп

Джерело: Гаджинский А.М. Практикум по логистике / А.М. Гаджинский. — 5-е изд., перераб. и доп. — М. : Дашков и К, 2007. — 284 с.

на результат. Управлінці й люди творчих професій знають, що 20 % результатів (перші й останні — 10 %) віднімають 80 % часу й сил. Принцип Парето можна застосувати практично до будь- якої сфери:

• 80 % матеріальних благ припадає на 20 % населення (відповідно, інші 80 % людей задовольняються 1/5 частиною матеріальних багатств, наявних у людства);

• за 20 % робочого часу виконується 80 % роботи;

• 20 % клієнтів приносять компанії 80 % доходу;

• 20 % товарних запасів займають 80 % складу і т. д.

л,в,с