Розділ 4. ЛОГІСТИКА ЗАПАСІВ

Зк.з.м — залишок товару на кінець звітного місяця;

Зк.п.м ~ залишок товару на кінець попереднього місяця;

Пм — продажі за місяць.

Важливо знати, що оборотність запасів розраховують за вартістю придбання, а не реалізації. Найкраще розраховувати оборотність кожної товарної категорії за кожним складом щомісячно.

Відповідно до розрахунків у табл. 4.19 група 3 має найбільшу націнку, проте невисоку оборотність — більше трьох місяців. Група 2 навпаки — невелику націнку і хорошу оборотність (менше 1 місяця). Для торговельного підприємства рівень оборотності 1—2 місяці можна вважати нормальним. Хоча будь-які дані дуже відносні. Оборотність залежить від специфіки ведення бізнесу і від продукції також. Окрім цього наведені групи мають не лише різну оборотність, але й різну торговельну націнку, і сказати одразу, який із них найкращий, неможливо.

Отже, якщо оцінити питому націнку, то ефективність групи 2 буде вища — 16 % на місяць проти 7 % (13,4 : 0,8 = 16,75; 22,4 : 3,2 = 7). Є багато думок щодо коректності такого розрахунку, що власне потребує ще обговорення цього питання.

Однак оборотність тісно пов'язана з торговельною націнкою і впливає на індекс дохідності. Індекс дохідності (ІД) допомагає урівноважити оборотність (О) і валову (маржинальну) рентабельність

( ВР):

Врівноваження відбувається так. Припустимо, що оборотність товару становить 4 рази на рік, кожна реалізація його приносить 30 % валової (маржинальної) рентабельності. Отже, індекс дохідності за таких умов буде: ІД = 4 • ЗО = 120. Отримувати таку дохідність можна двома шляхами: збільшенням продажів товару і збільшенням валової рентабельності. Прослідкуйте: індекс дохідності залишаємо на сталому рівні — 120, шляхи досягнення якого:

1) ІД = 2 • 60 = 120 — оборотність знижено до 2 разів, а рентабельність з кожної реалізації становить 60 % ;

2) ІД = 6 • 20 = 120 — оборотність підвищено до 6 разів за рентабельності 20 %.

Таблиця 4.19.

Аналіз оборотності продукції

Примітка. У багатьох компаніях розмір складського запасу в інформаційних системах не фіксується за датою, тому іноді для його визначення треба провести розрахунки “з кінця”. Дані щодо закупівель і продажів, як правило, на 100 % відомі. Залишок на кінець грудня відомий — 4100, також відомі закупівлі та продажі, тому розрахунком “з кінця” отримаємо: Залишок на кінець листопада = 4100 - 2500 + 2700 = 4300 і т. д.

Джерело: Гун А. Комплексный анализ товарного ассортимента / А. Гун, Д. Гурьев. — 2008 [Электрон, ресурс]. — Режим доступа: free-consulters.ru.

Підприємству з низькою оборотністю необхідно збільшувати валову рентабельність (або ж торговельну націнку на товар) і навпаки. Якщо підприємство має високі значення оборотності товару, то воно може знижувати торговельну націнку й отримувати прибуток завдяки оборотності — швидкості продажів товару. Це може бути гарним кроком у конкурентній боротьбі, адже точка збуту, що пропонує товар за меншими цінами, завжди привабливіша для споживачів. Побутує думка, що для продуктів повсякденного споживання оборотність на рівні 6—8 разів може забезпечувати 20—30 % прибутку[3].

Валова рентабельність показує, який дохід отримує підприємство на кожну вкладену гривню в прямі витрати на випуск продукції. Для торговельного підприємства маржинальна (валова) рентабельність аналогічна до показника торговельної націнки (табл. 4.20)[7]

Для виробничого підприємства нормальним рівнем маржинальної рентабельності вважаються 100—150 % . За деякими видами продукції рентабельність може становити від 300 до 600 % . Нижньою межею можна вважати 30—50 % .

Отже, показник валової (маржинальної) рентабельності містить дві складові: валовий прибуток і прямі витрати. Збільшення прибутку можна досягти двома шляхами: збільшуючи оборотність (більше реалізовувати продукцію) або знижуючи витрати на закупівлю продукції.

Наведений нижче приклад (табл. 4.21) показує, що ефект впливу на отримання прибутку шляхом зниження витрат на закупівлю на 4 % аналогічний до збільшення обороту на 20 %. Можна збільшити прибуток на 2000 грн. двома шляхами: збільшуючи продажі (при збереженні на сталому рівні закупівельних цін завозити більше товару та активніше його реалізовувати) або зменшуючи закупівельні ціни (це не потребує допоміжних складських площ, витрат на рекламу).