Розділ 4. ЛОГІСТИКА ЗАПАСІВ

Під часом виконання замовлення розуміють час, необхідний для поповнення запасу певної продукції з основних джерел постачання. Його розраховують окремо для кожної товарної позиції. При цьому важливо врахувати надходження продукції саме з основного джерела (а не від допоміжних постачальників).

Інакше це призведе до тих самих некоректних вхідних даних. Наприклад, товар надходить від двох постачальників. Один з них (основний постачальник) може виконати замовлення за 7 діб, інший (допоміжний постачальник) — за 28. Якщо враховувати обидва джерела надходження товару, то час виконання замовлення необхідно було б обирати на рівні 18 діб ((7 -1- 28): 2). Але це не правильно — поповнення відбудеться через 7 і через 28 діб.

Час виконання замовлення для різних постачальників можна розрахувати як середньозважену декількох періодів постачань з основних джерел (табл. 4.13).

У подальший розрахунок не включають дані за допоміжним постачальником. Немає необхідності також враховувати дані про постачання за січень, оскільки це було на початку року і ситуація могла суттєво змінитися. У подальший розрахунок усередненого часу виконання замовлення необхідно включити дані за травень і вересень, що є найближчими актуальними даними з основного джерела постачання.

Цей підхід базується на застосуванні вагових коефіцієнтів, які повинні актуалізувати певні періоди. Відповідно до цього підходу вага, яка надається найближчому до звітного періоду постачання, має бути у 2 рази більшою за попередню (табл. 4.14).

Таблиця 4.13.

Вихідні дані для визначення часу виконання замовлення

Таблиця 4.14.

Розрахунок часу виконання замовлення із використанням вагових коефіцієнтів

В результаті середнє значення часу виконання замовлення становитиме: 44:3 = 14,6 =15 діб.

Це один з підходів до визначення часу виконання замовлення, але навіть він показує, наскільки важливо враховувати нюанси. Взагалі на час виконання замовлення може впливати: 1)час на складання і подання замовлення постачальнику; 2) час на упакування, відвантаження; 3) час на транспортування від постачальника до замовника; 4) час на приймання товару, передпродажну підготовку.

Час виконання замовлення особливо відчутно впливає на точку замовлення. Не завжди доцільно створювати великі товарні запаси, якщо час виконання замовлення значний — постачання товарів з-за кордону. Проілюструємо ситуацію: добовий попит на товар А становить 10 одиниць на день, страховий запас перебуває на рівні 50 одиниць, час виконання замовлення в першому випадку становитиме 14 днів, у другому — 56 днів. Відповідно, точка замовлення у першому прикладі відбудеться на рівні: 14 • 10 + + 50 = 190 одиниць. У другому: 56•10 + 50 = 610 одиниць. Тоді, якщо підприємство хоче уникнути дефіциту, точку замовлення необхідно розраховувати за найдовшим із можливих періодів очікування. Втім різниця відчутна не лише в цифрах, але й у грошах, що потрібно буде акумулювати для цього.

Наступна складова, яка заслуговує на увагу при розрахунку точки замовлення, — це об'єм страхового запасу, який створюють з метою захисту від дефіциту, що може виникнути в період очікування поповнення запасу. Страховий запас необхідний, коли: 1) фактичне споживання перевищує прогноз попиту; 2) фактичний час виконання замовлення перевищує прогнозне значення за ним.

Є чотири підходи до визначення об'єму страхового запасу:

1) у вигляді відсотка від попиту, що виникає під час виконання замовлення;

2) на основі добового споживання;

3) за експертною оцінкою;

4) на основі середнього відхилення.

Зупинимося більш детально на кожному з них, оскільки від того, який підхід буде застосовано, залежатиме розрахунок точки замовлення на продукцію.

Перший підхід ґрунтується на виборі обсягу страхового запасу як певної частки (відсотка) від попиту, що матиме місце впродовж часу виконання замовлення. Він виходить за умови, що об'єм страхового запасу зростає пропорційно до попиту й тривалості часу виконання замовлення. Зазвичай його застосовують до товарів, запаси яких мають регулярне споживання і поповнення рідше одного разу на 2—3 тижні[3].