Розділ 2. ЛОГІСТИЧНІ ПОТОКИ І ПРОЦЕСИ

Рис. 2.9 показує, як вибраний варіант реакції підприємства на незадоволений попит на ринку (варіант логістичних рішень) формує рівень часу поставки та відповідні загальні витрати. У разі переходу від варіанта І до варіанта II

досягається скорочення часу поставки товару, зумовлене зростанням загальних витрат підприємства.

На основі цих двох кривих можна побудувати інтегровану криву гнучкості підприємства (рис. 2.10), яка демонструє залежність гнучкості підприємства від часу поставки товарів. У момент отримання замовлення виробництво товару може перебувати в різних фазах: на складі готової продукції, у виробництві, на складах матеріалів та складових частин виробів або бути відсутнім у межах підприємства, що і визначає час реакції на замовлення.

Рис. 2.10. Динаміка гнучкості підприємства: I, II – варіанти реалізації поставки

Крайні фази зумовлюють відповідно найбільші і найменші витрати підприємства, що відповідає його найвищій і найменшій гнучкості. Однак відповідні додаткові кошти в окремих фазах можуть змінити характер динаміки гнучкості підприємства.

Цільові конфлікти другого виду стосуються протиріччя між цілями логістики окремих функціональних галузей. Так, якщо є великі матеріальні запаси, то це дає змогу скоротити час реагування у матеріальному виробництві у разі прийняття рішення про його збільшення. Це водночас означає зайві витрати на утримання надлишкових запасів матеріалів і складових частин, однак для виконання додаткових замовлень виробнича сфера зможе швидше відреагувати. З іншого боку, утримання малих запасів матеріалів, складових частин виробів може спричинити вищі питомі транспортні витрати у постачанні.

Графічно це можна зобразити так, як на рис. 2.11.

Рис. 2.11. Динаміка взаємозв'язку між матеріальними запасами та часам реакції виробництва

Однак зв'язок між поданими параметрами може мати і протилежний характер, якщо незалежний (провідний) чинник розглядаючи час реакції, тобто цикл реалізації замовлення: що менший цикл реалізації замовлення, то менше необхідно мати запасу товарів. Графічно це показано на рис. 2.12.

Протилежні, на перший погляд, характеристики зв'язків між запасами та термінами виконання замовлення досить аргументовано вирішуються застосуванням явища дихотомії в логістиці.

Аналогічні цільові конфлікти можна простежити у виробничій логістиці щодо глибини, серійності виробництва, у логістиці збуту, транспортній логістиці тощо. їх усунення вимагає у кожному разі допустимого компромісу, що і формує оптимальність рішень. Викладене розуміння появи та усунення цільових конфліктів аргументує істотне значення теорії логістики для ефективного розвитку підприємницької діяльності за умов ринкової економіки, оскільки супутником або проявом конфлікту цілей, як правило, є конфлікт витрат (коштів).

Вирішення такого типу конфлікту витрат можна знайти у так званому підході “зв'язок trade off' (зв'язок субституцій). Типовими прикладами конфлікту (субституцій) витрат “trade off' можна вважати:

• витрати транспортування і витрати складування під час вибору виду транспорту, вибору кількості складів тощо;

• витрати замовлень і витрати запасів під час визначення партій закупівлі;

• витрати утримання запасів і витрати вичерпання запасів під час визначення величини запасів;

• витрати виробництва та витрати запасів незавершеного виробництва під час визначення партії виробництва (рис. 2.13).

Рис. 2.12. Залежність рівня запасів від циклу реалізації замовлення

Рис. 2.13. Два обличчя логістики

Джерело: [43, с. 39]

Графічну інтерпретацію залежності “trade off” подано на рис. 2.14.