Розділ 2. ЛОГІСТИЧНІ ПОТОКИ І ПРОЦЕСИ

За умов ізольованого функціонування окремих елементів у разі впровадження нової концепції для кожного з них завжди можна сформувати одну або декілька найбільш “привабливих" цілей, тобто тих, що прийнято називати головною (головними). Часто ці цілі для окремих елементів є різноспрямовані, але безконфліктні. Однак за умов інтеграції окремих елементів у певну систему створюється середовище конфлікту цілей: конфлікт цілей виникає як між цілями складових частин (субсистем) системи, так і між ними та ціллю вищого рівня – головною ціллю системи. Названі конфлікти цілей за характером є конфліктами ієрархії. Окрім них логістика повинна акцентувати увагу і на функціональних конфліктах цілей, структуруючи підприємство на такі складові сфери: виробництво, логістика, фінанси, персонал тощо. В цьому розділі зупинимося на розгляді цілей на прикладі виробничого підприємства.

Вибір як базового об'єкта дослідження підприємства, що виробляє певну продукцію, на відміну від підприємств, які здійснюють торгівлю або надають послуги, зумовлений наявністю сфери безпосереднього виготовлення продукції. З огляду на це таке підприємство може вважатися типовим щодо впровадження мікрологістики.

Маючи на меті впровадження в менеджмент теорії прийняття логістичних рішень, формування логістичних рішень і проектів передбачає відповідну структуризацію логістичних цілей. Поряд із загальною ціллю логістичний менеджмент стикається з численними цілями часткового чи предметного характеру, які “підгримують” тим чи іншим чином загальну ціль, оскільки перебувають щодо неї у відповідній ієрархії.

Результат структуризації логістичних цілей формується насамперед під впливом характеру замовлень на продукцію. Замовлення може бути на готовий продукт, що перебуває у виробничій програмі, на модифікований продукт (той чи інший варіант), який також є у виробничій програмі, і на виріб, який потрібно створити (новий).

Залежно від характеру замовлення формуються різні контури планування (регулювання) в логістичному управлінні. Перший, звужений контур планування (регулювання), що стосується випуску освоєної продукції, не вимагає включення до процесу таких функціональних галузей, як розвиток продукту та технологічну підготовку, а стосується тільки постачання, виробництва, збуту тощо. Другий, розширений контур планування (регулювання), вимагає додаткового включення функціональних галузей розвитку продукту та технологічної підготовки, оскільки стосується випуску нової продукції. Схематично це зображено на рис. 2.6.

Рис. 2.6. Схема контурів логістичного планування і регулювання

Водночас треба усвідомити, що в умовах домінування цілісних ланцюгів поставок значно зростає ймовірність появи цільових конфліктів з причини необхідності залучення до процесу прийняття стратегічних рішень паралельного виконання процесів проектування виробу, технологічного процесу, ланцюга поставок, що отримало назву ЗО-інженерії (рис. 2.7), а також 40-інженерії, якщо до цього долучити проектування зворотного ланцюга поставок з метою рециклювання, утилізації тощо.

Рис. 2.7. Систематичний та інтегрований підхід "3D-CE”

Джерело: Васильців [6]

Враховуючи викладене, доцільно розглянути ієрархію підприємницьких цілей, структуризовану за рівнями з позиції логістики. Ґрунтуючись на теорії систем, ієрархія цілей має вигляд піраміди (рис. 2.8).

Рис. 2.8. Піраміда цілей підприємства та її зміст

Головна ціль підприємства-виробника може бути сформульована у такий спосіб: прискорення матеріального та нематеріального потоків і мінімізація витрат, починаючи від прийняття замовлення до постачання споживачу включно. Зрозуміло, що головна ціль ініціюватиме певні реакції щодо скорочення інноваційних циклів, технологій, виробничих та транспортних процесів.

Цілі логістичних функціональних галузей загалом полягають у повному виконанні програмних завдань із мінімальними витратами. Треба зазначити, що специфіка змісту часткових логістичних цілей щодо головної цілі не вимагає локальної часової оптимізації, оскільки це передбачено в головній цілі.

На підставі принципу емерджентності нереальним є сумістити локальну та глобальну часову оптимізацію за умови одночасної локальної мінімізації витрат. Відома дилема “виграємо в часі, програємо в грошах” – існує і в постачанні, і в транспортуванні, і у виробництві та збуті.

Беручи за основу структуру системи виробничого підприємства, можуть бути сформульовані часткові та окремі цілі логістики постачання, збуту, перероблення відходів, виробничої логістики. При цьому можуть відбуватися окремі цільові конфлікти як наслідок реалізації логістичних рішень. Цільові конфлікти першого виду виникають як протиріччя між виконанням цілей окремих функціональних галузей і реалізацією головної цілі підприємництва. Так, забезпечення гарантії безперервного матеріального виробництва вимагає від сфери постачання збільшених запасів матеріалів, складових частин виробів, а це веде до зростання витрат загалом для підприємства. Аналогічно вимога прискорення реакції на замовлення клієнтів вимагає від сфери збуту утримання більших запасів готової продукції, і це також спричиняє зростання загальних витрат підприємства. Тому ці протиріччя можна усунути тільки логістичним плануванням та керуванням. Слід зауважити, що підприємницька логістика уможливлює раціональність зростання загальних витрат підприємства, якщо це супроводжується очікуваним збільшенням прибутку.

Окремі цілі логістики розвитку виробу можуть охоплювати створення блочних виробів для прискореного реагування на варіації (модифікації), уніфікацію технологій, стандартизацію складових частин, ремонтопридатність виробу, уніфікацію складування, пакування та транспортування тощо.

Окремі цілі логістики технологічної підготовки передбачають встановлення оптимальної глибини власного виробництва, впровадження ресурсоощадних технологій, спрощення виробничих процесів, забезпечення пропорційності виробничого процесу.

Як приклад вирішення цільових конфліктів, розглянемо характерну ситуацію підприємництва у ринковій економіці: проведені маркетингові дослідження засвідчили, що існує незадоволений попит на продукцію, що відповідає профілю діяльності підприємства. За цих умов розширення ринку збуту вимагатиме від підприємства скорочення часу поставки товарів від моменту отримання замовлення. І це важливо, оскільки присутня адекватна реакція конкурентів. Однак скорочення часу поставки супроводжується зростанням організаційних, постачальницько-збутових та транспортних витрат. Графічно зустрічна динаміка швидкості реагування на бажання клієнтів і відповідних витрат зображена на рис. 2.9.

Рис. 2.9. Динаміка взаємозв'язку між часом поставки та загальними витратами:

І, II – варіанти реалізації поставки