Розділ 10. ЕКОНОМІКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ЛОГІСТИКИ

• створення сприятливого клімату для вирішення проблем.

Із погляду працівників перед менеджментом змін постають такі цілі:

• інформація, співучасть і взаємовідповідальність за логістичні концепції;

• коопероване провідне значення керівника;

• гармонія між індивідуальними і логістичними цілями.

Завданнями менеджменту змін є запобігання появі позиційної боротьби задля успіху загальної організації. Це означає підтримувати реформи і зміни, усувати консерватизм у рішеннях виробничих рад чи профспілок, не допускати поляризації цілей і поглядів.

Викладені аспекти менеджменту змін як універсальної концепції динамічної оптимізації управління у сфері логістики можуть бути інтегровані як конкретні кроки створення організаційної структури логістики на підприємстві. Коул, Барі, Ланглей подають такі основні етапи проектування організаційної структури логістики:

1. Усвідомлення стратегій і цілей підприємства.

2. Організація логістичних функцій відповідно до структури підприємства.

3. Окреслення функцій, що є компетенцією організації логістики.

4. Аналіз реального стилю управління.

5. Забезпечення еластичності діяльності.

6. Консолідація із допоміжними системами.

7. Формування планів на основі компромісу цілей логістики та цілей підприємства [46, с. 670].

Процедура проектування організації логістик перебуває під впливом типових вимог щодо оптимізації організаційних змін.

Ставлячи питання про оптимізацію організації виробництва через упровадження логістики, необхідно говорити про процедуру оптимізації, систематизуючи для цього необхідний процес змін. У методичному плані цьому сприятиме рівноважна модель Левінса, що ґрунтується на природничих аналогіях у галузі фізики. За цією моделлю в кожній життєвій чи виробничій ситуації існують сили, що сприяють, і сили, що перешкоджають певній дії. Коли в структурі сума прогресивних сил стабілізована сумою сил протидії, виникає рівновага, що характеризує певний статус-кво. Будь-яка система організації, маючи на меті стабільне і тривале існування, повинна дбати про рівновагу цих двох сил. Коли стабілізувальні сили переважають, то має місце загальний опір процесам дій і необхідні зміни в організації не настають, або настають запізно. Коли ж прогресивні сили переважать і ведуть до перманентного процесу дії, тоді система організації не залишається в спокої, а необхідна стабільність запобігає внутрішній невизначеності. Тому, щоб очікувана рівновага змінилась на користь нового, повинні модифікуватись сили, які лежать в основі статус- кво, й реальний стан рівноваги також мусить “розморозитись”.

Цей процес встановлення нової рівноваги можна подати за допомогою графічної інтерпретації (рис. 10.56).

Рис. 10.56. Процес встановлення рівноваги між прогресивними та стабілізувальними силами та його вплив на продуктивність організації

Процедура досягнення успіху процесу змін охоплює три етапи:

• ставлення питання про зміну рівноваги;