Розділ «6. Жінки мають стать»

Розладнана сім’я

Відомі різні способи висвітлення відношень домінування, рівності чи нерівності між чоловіками й жінками. Якщо подивитися під кутом зору тіла, то чоловік і жінка є біологічними істотами, і від їхньої анатомічної різниці залежить їхній соціальний стан. Рід — або статева ідентичність — визначається, отже, виходячи з цієї різниці[190]. Але якщо надати більше значення родові, а не біологічній різниці, то ми робимо її значення відносним і підкреслюємо іншу різницю між чоловіками й жінками, так звану культурну, або ідентифікуючу, різницю, яка визначається місцем, яке вони посідають у суспільстві. У першому випадку людство ділять на два полюси зі статевими ознаками — чоловіки, з одного боку, жінки, з другого, а в другому — множать до нескінченності соціальні й ідентифікуючі відмінності, твердячи, що з біологічної точки зору чоловіки й жінки входять до категорії єдиного роду зі статевими ознаками, оскільки, з огляду на те, що й ті, й ті мають статеві органи, статева різниця важить менше — стосовно суспільства, — ніж інші відмінності, такі як, приміром, колір шкіри, класова приналежність, звичаї, вік, так зване етнічне походження чи роль, яку обирають, аби грати її перед собі подібними.

Безперечно, найцікавіший опис моделі єдиної статі залишив Аристотель. За його словами, першим союзом, необхідним для ладу природи, є союз самця і самки. Сім’я чоловіка має верховну силу, адже в ньому міститься «начало форми», тоді як жіноче сім’я не має такої сили, оскільки воно є лише «матерією, яка набирає форму». І коли Аристотель пояснює, що самець — це «істота, яка зароджує в іншому, а самка — істота, яка зароджує в собі», він хоче цим сказати, що тільки сперма зароджує й породжує дитину, яка буде схожа на нього. Виходячи з цього, чоловік керує, жінка підкоряється, а сім’я організована за монархічним принципом. За умови, однак, що вона інтегрована в місто. Адже тільки місто — мається на увазі грецьке місто — живе за монархічним принципом, на відміну від варварського світу, що складається з сіл — справжнього нашарування сімей.

Місто, хоча й виникло перше за сім’ю, але складається з сімей і поділене на три категорії людей: чоловік, який є хазяїном, чоловіком і батьком; жінка, яка є дружиною й матір’ю; раб, який є «річчю хазяїна» і який не має «мислячої частки душі, притаманної суспільній тварині». Отже, жінка, хоча вона й нижча за чоловіка, визначається, як і він, своєю статевою ідентичністю — своїм родом — тоді як раб, що є продовженням тяглової скотини, визначається перш за все як «власність певної людини», тобто як людська істота, яка «не споріднюється сама з собою». Немає значення, відтак, чи є він або ні істотою зі статевими ознаками, оскільки він не існує політично.

Вища за раба й нижча за чоловіка, жінка подібна до нього як істота зі статевими ознаками, але вона відрізняється від нього, тому що вона близька до тваринності й, отже, може стати небезпечною для міста. Вона протистоїть чоловікові через те, що «пасивна», тоді як він є «активним», і це робить її «інвертованим чоловіком», про що свідчить розташування її органів: матка є еквівалентом пеніса[191].

Цю так звану одностатеву модель, за якою жінка вважається точною зворотною копією чоловіка, підхопить Ґален[192], хоча він і вніс до неї чимало змін. На його думку, матка є мошонкою, вульва — крайньою плоттю, яєчники — тестикулами, піхва — пе-нісом. Під таким кутом зору запліднення є результатом дії чоловічого сімені, яке «згортає» менструальну кров жінки, як це робиться з сиром.

Якщо вважати, що анатомічна стать має першість перед родом, то єдність розривається й людство поділяється на дві непорушні категорії: чоловіків і жінок. Інші відмінності при цьому ігноруються або скасовуються. Відтак можливі три схеми. Або статева різниця розглядається як взаємодопо-внюваність і жінка стає alter ego чоловіка, поділяючи з ним плотську насолоду та суспільну роль; або вона применшується, і жінку відносять до якогось виду зоологічного типу: монстр, гермафродит, лесбіянка, повія; або ж її ідеалізують, і жінка стає гетерогенним «додатком» символічного ладу: божевільною, містичною, непорочною. У першій схемі жіночість жінки завжди асоціюється з материнством, тоді як у двох інших материнське й жіноче відділені одне від одного, а жінка стає нездатною здійснювати свою дітонароджувальну функцію, якою її наділили природа й культура.

Із цих різних уявлень жіночості було виведено різні типи становища жінок у суспільстві: влада, підкорення, взаємодоповнення чи виключення. Хоч якими були зиґзаґи думки, пов’язані з тим, що першість надавалася статі або родові, в них завжди помітний слід змін, що їх зазнавала сім’я впродовж століть[193].

Отже, сексуальність жінок виринула в усій своїй потузі попервах із занепаду божественної могутності батька та з її переносу до дедалі абстракт-нішого символічного ладу, а згодом з матерналіза-ції сім’ї. Спираючись водночас на стать і на рід, жіноче бажання, якого так сильно боялися, спромоглося, отже, вирватися мірою того, як чоловіки втрачали панування над тілом жінок. З остаточним оволодінням жінками всіма процесами дітонародження вони отримали наприкінці ХХ ст. грізну силу. Вони набули тоді можливість ставати матір’ю без бажання чоловіків. Звідси — інший розлад сім’ї внаслідок виникнення нового фантазму щодо скасування різниці й поколінь.

В опублікованій 1990 р. праці Томас Лакер[194]стверджує, що ніколи поняття роду й статі цілком не збігалися й не йшли одне за одним у лінійному вимірі. Однак модель єдності була радше домінуючою аж до XVIII ст. Чоловіки й жінки класифікувалися тоді за їхнім ступенем метафізичної досконалості, при цьому панівне становище весь час належало чоловічій моделі, ототожнюваній з нейтральним символічним ладом — одностатевим і божественного походження. Рід видавався, отже, непорушним, подібно до ієрархії космосу.

У подальшому, навпаки, почали наголошувати на моделі статевої різниці з її різноманітними варіаціями мірою того, як робилися біологічні відкриття. Місце, що його посідали рід і стать, виявилося тоді предметом безперервного конфлікту не лише між чоловіками й жінками, а й з-посеред науковців, які намагалися пояснити зв’язок між ними.

З антропологічної точки зору людські суспільства можна поділити на дві категорії залежно від того, як вони розуміють стосунки між соціальною статтю (рід) і статтю біологічною (стать). Кожній категорії відповідає своя схема, залежно від того, чи те й те сплітаються й охоплюють одне одного або рід переважає над статтю (чи ще стать заперечується або вважається неістотною)[195].

Першу — найпоширенішу — категорію складають суспільства, які поєднали принципи науки з принципами раціонального вивчення людської поведінки. Ці суспільства концептуалізують стосунки між чоловіками й жінками, чи то враховуючи і культуру, і біологічну природу індивідів, чи то надаючи перевагу одній із цих складових. До цього слід додати — якщо погодитися з ідеями Фройда, — врахування психічного виміру сексуальності, яка переходить за межі роду й статі, вводячи до них екзистенціальну складову з трагічною суттю.

До другої категорії відносять суспільства, для яких біологічна приналежність важить мало порівняно з суспільною роллю, яка надається чи яку відіграють індивіди, чиї чоловічі й жіночі місця є взаємозамінними. В деяких із таких суспільств — дуже рідких і часто ієрархізованих, войовничих і полігамних — чоловіки можуть інколи одружуватися з хлопчиками, коли не вистачає жінок, і тоді хлопчики надають їм «жіночі» послуги.

Починаючи з 1970 р. у деяких американських університетах набула значного розмаху так звана постмодерністська переоцінка західного статевого питання, причому наголос робиться не на моделі роду й статі, що вони описуються антропологією — чи стихійно застосовані ходою історії, — а на спекулятивну думку, за якою біологічна стать — це величина людської поведінки, так само «побудована», як і рід.

Під цим кутом зору теоретична розробка стосунків між чоловіками й жінками полягає в тому, щоб перетворити суспільну стать (або гендер) на «колоніального» виконавця влади одного роду над іншим. Звідси випливає класифікація з багатьма відмінностями, в якій змішуються сексуальна орієнтація і «етнічна» приналежність: гетеросексуали (чоловіки, жінки, чорношкірі, білі, метиси, латиноамериканці тощо), гомосексуалісти (геї й лесбіянки, чорношкірі, білі тощо), транссексуали (чоловіки, жінки, геї, лесбіянки, чорношкірі, білі, метиси тощо). Ґрунтуючись на перенесенні класової боротьби в боротьбу статей, цей аналіз має те позитивне, що вдихає свіжий вітер у дослідження підвалин людської сексуальності. Але в ньому присутні й ті недоліки, що він до краю денатуралізує статеву різницю, включає сексуальне бажання в рід і розчиняє одиничне в множинному. Як наслідок, у ньому надається перевага тій думці, що сексуальність сама по собі — біологічна, психічна, соціальна — є, як і перше, вираженням несвідомої сили ідентифікуючого або генеалогічного типу.

У 1990 р. із цих тез народилася queer theory[196], тобто така концепція сексуальності, яка відкидає одночасно біологічну стать і стать соціальну, до того ж кожна людина може в будь-який час обрати стан тієї чи тієї статі, її одяг, її поведінку, її фанта-зми, її маячню. Звідси твердження, що найбільш «нечисті» види статевої поведінки, такі як номадизм, порнографія, фетишизм, скопофілія, мають таку ж саму антропологічну основу, як і найкласи-чніша гетеросексуальність. З-поміж сотень захоплюючих досліджень, що здійснюються вже понад двадцять років, праці Джудит Батлер[197] відіграли роль чинника, який показав наявність надзвичайно гострої ідентифікаційної кризи американського суспільства кінця ХХ ст. у його такому особливому ставленні до сексуальності. Вони сприяли зміні уяви про сексуальність на Заході, висвітивши, зокрема, «збочений і поліморфний» характер «постмо-дернової» сексуальної ідентичності, яка краще почувається в метаморфозах Нарциса, ніж у Едиповій трагедії.

Ця суперечка між родом і статтю звела ще в XVII ст. прихильників примату універсальності з адептами примату різниці. На думку перших, тільки універсальність роз’єднувального логосу, в якому змішуються рід і стать, дає змогу зробити рівними умови. На думку других, навпаки, тільки ствердження різниці, якою стать відділяється від роду, може сприяти поліпшенню стану індивідуальних свобод.

У своїй знаменитій праці 1673 р. «Про рівність обох статей» Франсуа Пулен де ля Бар вирішив застосувати метод картезіанського сумніву[198] до упередження про нерівність. Становище, в яке були поставлені жінки, він вважав скандалом духу, а першим упередженням, від якого мало звільнитися людство, була думка про уявну зверхність чоловіків над жінками.

Користуючись власними спостереженнями та історичними розвідками, він доводив, що класичні аргументи на підтримку тези про неповноцінність жінок не мають під собою жодного підґрунтя. Так званому природному визначенню жінки він протиставляє поняття статевої різниці, яка походить зовсім не від природи, а від суспільного існування: «Мозок жінок, — підкреслював він, — подібний до мозку чоловіків, оскільки вони чують, як і ми, вухами, бачать очима й відчувають смак язиком». Аби перебороти ієрархічну систему, обстоювану суспільством, і відчуження жінок, які погоджувалися на такі принципи, Пулен де ля Бар запропонував революційну програму: відкрити для жінок усі шляхи суспільної кар’єри, від теології до граматики, а про здійснення влади, як військової, так і державної, годі й казати: «Особисто мене жінка в шоломі здивувала б не більше, ніж жінка з короною на голові. Вона могла б очолювати військову раду, як і раду держави. Самій навчати своїх солдатів, виводити армію на битву, ділити її на кілька частин так само, як вона б розважалася, дивлячись, як це робить хтось інший. Воєнне мистецтво нічим не вище за інші, на які здатні жінки, хіба що воно тяжче, створює більше галасу й лиха»[199].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розладнана сім’я » автора Рудинеско Елізабет на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „6. Жінки мають стать“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи