Розділ «Передмова до українського видання»

Цілі, що їх Е.Рудинеско —історик, доцент Вищої практичної школи — ставить у книзі «Розладнана сім’я», цілком зрозуміло визначені самою авторкою в передмові. Тому немає сенсу їх повторювати та інтерпретувати — залишається презентувати власні враження та міркування, що виникли після прочитання цієї праці.

Метод дослідження, застосований у цій роботі, взагалі важко, майже неможливо визначити однозначно. Він містить у собі історико-культурний, психологічний, сексологічний, соціологічний аналіз тощо. Такий конгломерат методів уже має зацікавити допитливого читача.

Але що ж складає зміст книги?

Проблеми стосунків між статями, проблеми шлюбу, родини, сімейних взаємовідносин, конфлікту чоловічого та жіночого начал цікавили і хвилювали людство з прадавніх часів. У стародавніх міфах, сагах, сказаннях ці теми обов’язково присутні. Про це написано безліч книжок і не лише художньої літератури, а й наукової, публіцистичної тощо.

Наукова література з проблем шлюбу та сім’ї знову ж таки поділяється на низку напрямів — від природничо-наукових, медичних, антропологічних до загальнофілософських. Деякі з цих праць розглядають окреслені проблеми дуже вузько й деталізовано, інші — надміру широко, у філософському сенсі. При цьому зазначимо, що праць комплексних, які б поєднували різні підходи, обмаль. Саме тому книжка Е.Рудинеско викликає сьогодні неабиякий інтерес.

У чому її цінність?

Почнемо з того, що авторка передусім запроваджує два поняття, які надалі послідовно аналізує й відстежує їхню еволюцію, хоча й доходить у результаті аналізу досить несподіваних висновків щодо змісту цих понять у майбутньому. Ці поняття —«сім’я» і «спорідненість».

Якщо перше з них — сім’я — своїм сенсом має передусім взаємовідносини чоловіка і жінки, батька і матері, то друге — спорідненість — віддзеркалює феномен успадкування, феномен дитини, нащадків — носіїв філософії і традицій сім’ї як певного соціального інституту суспільства. Нащадки, з одного боку, відбивають чинники й механізми розвитку кожного конкретного соціуму, а з другого — безпосередньо змінюють їх і впливають на розвиток суспільства в майбутньому.

Детальному зіставленню й аналізу підлягають поняття «батьківство» та «материнство», і можна лише дивуватися тому, з якою витонченістю робить це авторка, — залучаються найрізноманітніші аспекти цих понять, від генетики до соціальних систем, таких як патріархат і матріархат. Авторка досить переконливо доводить послаблення впливу чоловіків у діаді «сім’я — спорідненість» і відповідно зростання ролі та впливу жіночого начала. Добре це чи погано? Відповідь на це запитання, й, треба визнати, відповідь цілком несподівана, міститься в останньому розділі — «Сім’я майбутнього».

Сім’я на Заході сьогодні зазнає руйнування, зміни членів подружжя, поширюється феномен сімей, що складаються з одного з батьків або з батьків однієї статі. Це велике безладдя сім’ї стає причиною численних трагедій і катастроф. Наша епоха породжує, отже, глибоку тривогу: дезорієнтована втратою авторитету батька, скалічена розкріпаченням людських стосунків, розхитувана ненадійністю життя, що притаманна сучасній економіці, сім’я виглядає дедалі менше здатною передавати цінності, що їх вона тривалий час утілювала. Водночас ніколи ще на неї не дивилися як на найкращий осередок для розквіту особистості.

Для тих, хто цікавиться психоаналізом, безперечно, становитимуть неабиякий інтерес третій і четвертий розділи книжки: «Хто вбив батька» і «Син-винуватець». Аналіз стародавніх міфів, що його робить авторка, відрізняється неординарністю та глибиною .

Несподіваний матеріал містить розділ «Жінки мають стать». А що ж в такому разі до чоловіків? Авторка доводить, що всі негаразди сучасної сім’ї виникають саме через примат жіночої статі над чоловічою, яку, на її думку, статтю можна називати досить умовно. Вдумливо читаючи цей розділ, починаєш розуміти, звідки бере свій витік чоловічий гомосексуалізм.

Щодо згадуваного вже розділу «Сім’я майбутнього», то взагалі, як нам здається, він присвячений досить похмурим, під кутом зору існуючих поглядів і здорового глузду, перспективам еволюціювання сім’ї та перетворення її на переважно гомосексуальну. Але тут уже хто як сприймає прочитане. В будь-якому сенсі такий підхід є неординарним і цікавим.

До речі, ми можемо лише пошкодувати, що всі висновки Е.Рудинеско робить, спираючись переважно на франкомовну культуру та культуру Стародавньої Греції й лише зрідка згадуючи інші локальні культури, приміром ірокезів Північної Америки. Не аналізуються зазначені проблеми ані на теренах Азії (чи, точніше, Євразії), ані в Африці чи Океанії. Але ж і тут створювалися та еволюціонували різноманітні соціальні системи, які, природно, залучали до себе такий найважливіший соціальний інститут, як сім’я. Та й спорідненість у всі часи й у всіх етносах утілювалась у надзвичайно різноманітних і часом протилежних формах.

Крім того, авторка розглядає усі проблеми в контексті капіталістичного суспільства й усіх передуючих йому суспільно-політичних формацій. І в цьому випадку, треба визнати, її логіка є бездоганною. Але якщо, скажімо, розглянути під цим кутом зору Україну, Росію, ба більше, Радянський Союз в недалекому минулому (а це все ж таки 1/6 планети), то проблеми сім’ї, її нестабільності, а також проблема експансії гомосексуальних стосунків бентежать тут суспільство не менш, ніж суспільство розвинутого капіталізму. Але ж на цих теренах од початку століття й до сьогодні капіталізму не було, а навпаки, була декларована й практично насильницьки впроваджувана рівність усіх з усіма: одних націй з іншими, одних соціальних груп з іншими, рівність чоловіків із жінками без урахування психосоціального диморфізму тощо. Незважаючи на все це, проблеми шлюбних відносин, проблеми сім’ї, питання кризи в стосунках між різними генераціями тут є не менш гострими, аніж на Заході.

Підбиваючи підсумки, наведемо вражаюче запитання, що його ставить авторка. За умов, коли батько вже не є батьком, жінки контролюють дітонародження, а гомосексуалісти дістали змогу забезпечити собі місце в процесі споріднення, чи не є сім’я остаточно приреченою, а разом із нею чи не зникає можливість становлення для кожного з нас? І в своїй праці Е.Рудинеско пропонує відповідь на нього.

Оксана Гарнець, канд. психол. наук