Комісія наділена правом:
— застосовувати без попереднього узгодження з відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади сили і засоби, призначені виконувати завдання із запобігання НС та реагування на них (крім запасів державного матеріального резерву);
— заслуховувати керівників (представників) центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань, що належать до її компетенції, і давати їм відповідні доручення;
— одержувати від центральних і місцевих органів виконавчої влади матеріали і документи, необхідні для вирішення питань, які вона розглядає;
— залучати до ліквідації наслідків НС, у разі потреби, всі функціональні підсистеми єдиної системи цивільного захисту;
— розглядати матеріали про причини виникнення і наслідки надзвичайних ситуацій та вносити пропозиції щодо притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності посадових осіб, винних у виникненні НС.
Рішення Державної комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов’язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади.
Інформаційне та методичне забезпечення роботи Державної комісії ТЕБ і НС покладене на МНС, у складі якого діють такі органи і підрозділи оперативного реагування на НС:
— оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;
— спеціалізовані аварійно-рятувальні формування та їх підрозділи.
Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту складається з аварійно-рятувальних формувань, спеціальних авіаційних, морських та інших формувань, пожежно-рятувальних підрозділів (частин), формувань та підрозділів забезпечення.
На оперативно-рятувальну службу цивільного захисту покладається виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації НС, гасіння пожеж, участь у заходах територіальної оборони, міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операціях. Спеціалізовані аварійно-рятувальні формування проводять роботи з особливим ризиком (гасіння газових фонтанів, проведення водолазних робіт тощо).
Вищенаведена структурна ієрархія системи цивільного захисту України передбачає розширені командні та контролюючі повноваження МНС, що у свою чергу покладає на нього повну відповідальність за стан цивільного захисту та готовності до дій в умовах НС на всіх організаційно-правових рівнях держави. Усвідомлюючи свою відповідальність, але залишаючись по суті органом виконавчої влади, що реалізує лише свою функціональну компетенцію із системи цивільного захисту, МНС, з метою отримання більш-менш порівняних із системою цілей об’єктивних результатів управління, поступово перетворює державну систему цивільного захисту, до складу якої входять органи виконавчої влади всіх рівнів та різного характеру компетенції (загального, функціонального, галузевого), у структуру галузевого (відомчого) типу з адміністративною підлеглістю територіальних органів управління і сил.
У зв’язку з цим перелік повноважень, які делегуються територіальним органам управління МНС, у порівнянні з місцевими структурами з питань НС постійно зростає, типовим стає дублювання повноважень та досить слабкий зв’язок між ними. На регіональному і місцевому рівнях це призводить до послаблення функцій запобігання та захисту на користь функції реагування на НС та ліквідації їх наслідків, а також до поступового відсторонення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування від керівництва ними створеними територіальними підсистемами цивільного захисту.
У режимі діяльності у НС наведені проблеми частково компенсуються за рахунок функціонування розгалуженої мережі пунктів управління (кризових центрів з програмними засобами збору, оперативного аналізу і відображення інформації, технічними засобами зв’язку й оповіщення) та розгорнутих на цей час місцевими органами влади й органами місцевого самоврядування тимчасових структур із ліквідації НС.
Разом з тим, у контексті євроатлантичної інтеграції України у більшості країн державне управління з протидії НС у певній своїй частині реалізується в межах системи органів виконавчої влади з питань цивільної оборони та в певній своїй частині — у межах національної служби порятунку.
Цивільна оборона (управління у кризових ситуаціях) є одним з елементів національної оборони і безпеки, що спрямовується на захист населення, суб’єктів економічної діяльності та об’єктів культурної спадщини від загроз виникнення НС у мирний і воєнний час.
Антикризове управління здійснюється керівниками цивільної оборони різних рівнів — прем’єр-міністром (федеральним канцлером), губернаторами, мерами, головами округів, муніципалітетів, власниками підприємств та інших суб’єктів господарювання, а також створеними ними на державному, місцевому та об’єктовому рівнях спеціальними органами, структурами (державним агентством у справах цивільної оборони, департаментами, відділами, інспекціями, інспекторами цивільної оборони) і забезпечується наступним:
— організаційними проектами (надзвичайне цивільне планування, національні програми запобігання, контролю НС, захисту населення від зовнішніх і внутрішніх загроз, співробітництва зі збройними силами і надання їм допомоги, створення служб і формувань загального і спеціального призначення);
— технічними проектами (створення й утримання систем інформаційно-аналітичної підтримки процесів управління в НС, оповіщення спеціальних об’єктів і обладнання цивільної оборони, накопичення фонду засобів колективного й індивідуального захисту тощо);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Безпека життєдіяльності» автора Коцан Ігор на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 8. Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та адміністративні територіальні одиниці у надзвичайних ситуаціях“ на сторінці 15. Приємного читання.