Розділ 8. Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та адміністративні територіальні одиниці у надзвичайних ситуаціях

Використання єдиною системою цивільного захисту штабного типу структури управління дає змогу реалізувати два взаємовиключні принципи: єдиноначальності та розподілення повноважень і відповідальності.

За таким типом управління керівник персонально відповідає за стан справ, а штаб створюється йому на допомогу для підготовки проектів рішень, організації контролю за їх виконанням і не наділяється функцією розпоря­дження.

У роботі штабу беруть участь спеціалісти різного фаху, виходячи з характеру та складності вирішуваних завдань, реалізуються механізми взаємодії і координації між керівниками різних рівнів і зон розвитку НС, створюються умови для проведення необхідних погоджень і консультацій.

Між штабами різних рівнів (державного, регіонального, місцевого, об’єктового) встановлюється система функціональних зв’язків, яка забезпечує єдність і конкретність у виконанні аварійно-рятувальних робіт та мінімальне втручання перших осіб в оперативну діяльність керівників ниж­чих рівнів.

Територіальна підсистема, її міські та районні ланки забезпечують координацію діяльності об’єктових ланок щодо здійснення заходів у сфері цивільного захисту і з метою планування та здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням виникненню НС, реагуванням на них та організацією першочергових заходів з ліквідації наслідків НС регіонального та місцевого рівнів створюють:

— комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і НС і забезпечують їх функціонування;

— комунальні аварійно-рятувальні служби, працівники яких працюють за трудовим договором у формі контракту;

— територіальні спеціалізовані служби (шляхом об’єднан­ня об’єктових підрозділів у відповідну територіальну спеціалізовану службу цивільного захисту місцевого рівня або об’єднання територіальних спеціалізованих служб цивільного захисту місцевого рівня в регіональну спеціалізовану службу цивільного захисту);

— територіальні формування (шляхом об’єднання об’єк­тових формувань цивільного захисту на відповідній території місцевого рівня або об’єднання територіальних формувань цивільного захисту місцевого рівня в регіональне формування цивільного захисту);

— евакуаційні органи для організації та здійснення ева­куації населення, майна в безпечні райони, їх розміщення;

— координаційні та робочі органи, у разі виникнення НС — спеціальні комісії та штаби з ліквідації НС на відповідній території та керівництво з проведення відновлювальних робіт;

— навчально-методичні установи (курси, центри) з питань підготовки посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів міських рад та суб’єктів господарювання, зокрема керівників та їх заступників, а також координації та методичного забезпечення на­вчання населення за місцем роботи, навчання та проживання у сфері цивільного захисту;

— склади завчасного накопичення і підтримання в по­стійній готовності засобів індивідуального захисту для населення та формувань цивільного захисту, матеріальних резервів для запобігання і ліквідації НС, а також приладів дозиметричного та хімічного контролю і розвідки;

— систему пунктів управління в НС (захищених, стаціонарних, рухомих) для збору, оброблення, узагальнення та аналізу інформації про обстановку в районах НС та систему централізованого оповіщення й інформування населення, забезпечують їх функціонування і постійну готовність.

До складу функціональних підсистем входять територіальні структурні підрозділи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органи управління та підпорядковані їм сили цивільного захисту, відповідні суб’єкти господарювання або їх підрозділи, які виконують функції цивільного захисту відповідної сфери суспільного життя.

Завдання функціональних підсистем визначаються відповідно до функцій міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади і реалізуються шляхом:

— розроблення в межах своєї компетенції загальнодержавних нормативно-правових і галузевих нормативних актів, а також норм, правил та стандартів з питань запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків;

— розроблення і реалізації цільових та науково-технічних програм, спрямованих на запобігання НС, забезпечення безпеки і сталого функціонування підпорядкованих підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;

— проведення в межах своєї компетенції державної експертизи, ліцензування, здійснення нагляду і контролю за дотриманням вимог у сфері цивільного захисту, моніторингу, прогнозування й оцінки наслідків НС за сферою відповідальності, визначення на основі прогнозу потреби галузі в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;

— створення, підготовки і використання державних ава­рійно-рятувальних служб і спеціалізованих галузевих формувань для реагування на НС та виконання специфічних робіт.