Розділ 2. Безпека життєдіяльності людства. Глобальні проблеми

2.1. Глобальні проблеми людства

Макрорівень життєдіяльності людини просторово охоплює межі географічної оболонки планети Земля та ближній космос — від найглибшої свердловини в її надрах до найвищої стаціонарної орбіти штучного космічного супутника — й знаходить свій вияв у системах відносин та взаємодії населення планети й природи на глобальному, тобто загальному, всесвітньому, субглобальному й регіональному рівнях.

До основних чинників, що сприяли виникненню глобальних проблем життєдіяльності людства, можна віднести: швидке зростання чисельності населення (демографічний вибух), яке до того ж характеризується нерівномірністю в регіонах світу й окремих країнах; співвідношення чисельності населення та обсягу продуктів харчування (продовольча проблема); стійке нарощування промислового й сільськогосподарського виробництва; збільшення обсягу видобутку корисних копалин; житлове, промислове будівництво й прокладання нових транспортних магістралей та комунікацій; забруднення навколишнього природного середовища тощо.

Причинами перелічених явищ є нерегульований приріст населення в багатьох країнах світу, низький рівень впровадження ресурсо-енергозберігаючих виробництв, незначне використання екологічно чистих технологій, швидка урбанізація населення зі стрімким зростанням міських агломерацій і створенням гігантських мегаполісів, скорочення сільськогосподарських та природних угідь, бурхлива автомобілізація, мілітаризація економіки окремих країн; неефективна регіональна економічна політика як на макро-, так і на мікрорегіональних рівнях тощо. Отже, глобальні проблеми є комплексом загальнолюдських як щодо світу в цілому, так і щодо його окремих регіонів і країн.

У просторовому аспекті глобальні проблеми людства є взаємопов’язаними — вияв якоїсь із них у будь-якому місці планети обов’язково спричиняє «ланцюгову реакцію», наслідки якої можуть через деякий час спостерігатися за сотні й тисячі кілометрів від місця її виникнення. Через це проблеми техногенного забруднення атмосфери й парниковий ефект, пересихання Аральського моря внаслідок хибних меліоративних заходів, розвиток процесів спустелення — «наступ пустель», забруднення Світового океану (аварія 2010 р. на морській нафтовидобувній платформі Deepwater Horizon у Мексиканській затоці компанії British Petroleum), а також наслідки великих техногенних аварій (як, наприклад, на АЕС — Чорнобильській 1986 р. та Фукусімі-1 2011 р.) й інші подібні швидкоплинні ката­строфічні та пролонговані природні й антропогенно-техногенні події і процеси не можна розглядати як локальні, регіональні, що не спричиняють масштабних негативних наслідків у просторі й часі.

Глобальні проблеми життєдіяльності людства мають різноманітне походження. Частина з них пов’язана із взаємовідносинами всередині самого світового співтовариства, тобто вони є складовими системи «суспіль­ство—соціальне середовище». Основні серед них — відвернення ядерного конфлікту, демографічна проблема, подолання відсталості країн, що розвиваються, ліквідація небезпечних хвороб, боротьба проти наркоманії та наркобізнесу, проти злочинності й тероризму. Друга частина цих проблем є відображенням кризи у взаємовідносинах у системі «суспільство—природне середо­вище». Провідні серед них — це екологічна, енергетична, продовольча, ресурсна. За винятком глобальної проблеми відвернення ядерної війни, всі інші еволюціонують висхідною траєкторією, тобто загострюються. Це загострення відбувається шляхом кількісного зростання таких проблем, що при накладанні на інші призводить до стрімких кількісних та якісних змін на гірше внаслідок синергічних ефектів.

Глобальні проблеми життєдіяльності людства відрізняються від інших не лише своїми масштабами та інтенсивним розвитком; характерною їхньою особливістю є те, що всі вони належать до класу емерджентних (від англ. emergence — виникнення, поява нового) проблем, для подолання яких немає вільних матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів.

Глобальні проблеми сучасності визнано світовим співтовариством. Для їх розв’язання створено міжнародну правову основу під егідою ООН, організаційні структури й наукові центри як національного, так і світового значення. За оцінками експертів ООН, на подолання всіх глобальних проблем сучасності людство вже зараз мало б витрачати більш як один трильйон доларів США щорічно, що втричі перевищує загальну суму річного приросту ВНП усіх країн світу.

Ця обставина спричинила тривожні, навіть песимістичні прогнози. А втім, існує низка заходів, які дають підстави сподіватися, що людство здатне витримати іспит на виживання та забезпечити безпеку своєї життєдіяльності надалі. Насамперед це формування у світового співтовариства нового планетарного мислення, розробка принципово нових наукових технологій, постадійне розв’язання глобальних проблем сучасності, диференційоване визначення пріоритетів для країн та регіонів світу, різке підвищення ефективності акцій міжнародних органів, суспільних рухів, тенденція до зниження військових витрат і вивільнення частини необхідних ресурсів тощо.

Крім того, всі глобальні проблеми життєдіяльності людства є взаємопов’язаними і розв’язання однієї з них послаблює напруженість в інших. Так, за розрахунками, одиниця коштів, ефективно вкладених у вирішення демо­графічного питання, заощаджує три одиниці у витратах на подолання екологічної кризи.

Отже, до глобальних проблем життєдіяльності людства належать природні, природно-антропогенні та антропогенні проблеми сучасності в системі «суспільство—соціальне середовище» (проблема війни і миру, тероризм, глобальна злочинність, демографічна проблема) та «суспільство—природне середовище» (екологічна, енергетична й продовольча проблеми, проблеми освоєння ресурсів Світового океану, збереження генофонду планети й глобальні ефекти стихійних лих та катастроф), які становлять реальну загрозу існуванню цивілізації або перешкоджають її нинішньому економічному, соціальному та духовному розвитку. Безпека життєдіяльності людства неможлива без їх розв’язання, і це вимагає, з одного боку, співробітницт­ва всіх держав та їхніх урядів, а з другого — особистої участі кожної окремої людини.

2.2. Проблема війни і миру

Війна — це збройна боротьба між державами (їх коа­ліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова — крайній ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.

Військово-політична конфронтація й пов’язана з нею гонка озброєнь є найближчою загрозою життєдіяльності людства. З розпадом Радянського Союзу ця конфронтація втратила ті реальні геополітичні основи, які в період «холодної війни» породжували воєнне протистояння. Базою конфронтації залишаються «образ ворога», недовіра й стереотипи минулого. Хоч воєнно-політична конфрон­тація й не привела до третьої світової війни, але спричинила багато локальних збройних конфліктів, що завдали колосальних збитків розвитку людства. За період з 1945 до 2000 року сталося понад 300 таких конфліктів, у яких потерпіло понад 10 млн осіб (убитих, поранених, скалічених). За цей час витрати на гонку озброєнь перевищили 7500 млрд доларів США. У 2000-х роках на кожно­го жителя планети, в тому числі й немовлят, припадало, за різними підрахунками, від 4 до 15 т вибухівки (в перерахунку ракетно-ядерних засобів на звичайну вибухову речовину).

Нині зберігаються колосальні арсенали засобів масового знищення й звичайних озброєнь. Активно розробляються нові види бойової техніки. Відбувається «розповзання» передової військової технології по планеті, вона потрапляє в зони політичної напруженості й нестабільності, стає доступною для міжнародних екстремістських і терористичних організацій. За різними оцінками військових аналітиків, на початку XXІ ст. близько 30 країн володітимуть хімічною зброєю, 10 — вироблятимуть біологічну зброю, 15 країн, що розвиваються, зможуть мати або навіть створити самостійно балістичні ракети. Деякі держави працюють над створенням власного ядерного потенціалу.

Воєнно-політична конфронтація є ірраціональною з огляду на стратегічні інтереси безпеки життєдіяльності людства. Вона може вилитись у глобальне воєнне зіткнення. Крім того, мілітаризація поглинає значні матеріально-фінансові, технологічні та інтелектуальні ресурси, що перешкоджає ефективним діям, спрямованим на розв’язання глобальних проблем. У наш час на планеті є сім ядерних держав, що активно розвивають військові ядерні програми, це: США, Російська Федерація, Китай, Франція, Велика Британія, Іран та Північна Корея.

Сьогодні у світі існує понад 50 000 ядерних бойових головок — на підводних човнах та літаках, на кораблях, у спеціальних сховищах. Сила вибуху цієї зброї дорівнює силі вибуху двадцяти мільярдів тонн тринітротолуолу, тобто силі, яка в 1 600 000 разів перевищує силу вибуху бомби, що зруйнувала Хіросіму. Застосування ядерної зброї у військових цілях означало б глобальну катастрофу. Велику небезпеку також становить хімічна та бактеріологічна зброя.

Україна добровільно відмовилася від свого ядерного потенціалу. Тільки повне ядерне роззброєння приведе до остаточного зникнення загрози ядерної війни.

2.3. Демографічна проблема