Розділ 8. Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та адміністративні територіальні одиниці у надзвичайних ситуаціях

Галузевий принцип передбачає створення функціональних підсистем (якщо дотримуватися прийнятої класифікації державних органів за характером їх компетенції, правильніша назва — галузеві підсистеми) або спеціалізованих служб (юридично визначена складова системи цивільної оборони) для організації роботи, пов’язаної із запобіганням НС, підвищенням безпеки виробництва, технологічних процесів, продукції на підприємствах, в уста­новах та організаціях відповідної галузі, а також проведення спеціалізованих робіт із забезпечення заходів із ліквідації наслідків НС.

Територіальний принцип дістає вияв у створенні територіальних підсистем, у межах яких місцеві органи виконавчої влади забезпечують захист населення і територій від НС та здійснюють комплексне управління заходами з ліквідації їх наслідків із залученням необхідних ресурсів і резервів на певних, чітко окреслених територіях.

Функціональний принцип полягає в передачі окремим органам державного управління однієї чи декількох спеціальних функцій у сфері захисту населення і територій, пов’язаної зі створенням та управлінням функціональних підсистем (запобігання НС техногенного характеру, запобігання НС природного характеру, оперативного реагування на НС та проведення аварійно-рятувальних робіт).

Тобто організаційно-функціональна структура захисту населення і територій у НС являє собою певним чином впорядковану відповідно до системи цілей і функціонально укладену сукупність підсистем та управлінських ланок, які разом забезпечують реалізацію державної політики, що виражена у сформованих політичною системою та юридично оформлених нормативно-правових актах у сфері природно-техногенної та соціальної безпеки населення і територій, ліквідації наслідків НС.

Згідно із законодавством, забезпечення захисту і безпеки життєдіяльності населення від загроз, пов’язаних з надзвичайними ситуаціями техногенного і природного характеру або спровокованими терористичними діями, розв’язанням сучасної війни чи локальними збройними конфліктами або іншими небезпеками, що спричиняють негативний вплив на населення і територію держави, реалізується в Україні трьома національними системами:

— цивільною обороною України (ЦО);

— єдиною державною системою органів виконавчої влади з питань запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру (ЄДС НС) і реагування на них;

— єдиною державною системою цивільного захисту (ЄДС ЦЗ).

Кожна з трьох систем має власні територіальні та функціональні підсистеми і сама є ієрархічною частиною більш великої системи, у межах якої підтримує певні інформаційні зв’язки з політичною, військовою, екологічною, техногенною, соціальною, економічною, науково-технологічною та інформаційною сферами забезпечення національної безпеки України.

Поряд з цим існування в Україні трьох державних систем вказує на недосконалість нормативно-правового та організаційного забезпечення у сфері цивільного захисту, що призводить до неоднакового тлумачення та необхідності перегляду, уніфікації й систематизації законодавства у зазначеній сфері шляхом розроблення єдиного законодавчого акта — Кодексу цивільного захисту України, який має врегулювати й визначити всі аспекти і стосунки в цій сфері.

Положення Кодексу як системоутворюючого акта ма­ють знайти свою конкретизацію в інших законах, що регулюють види державної діяльності в умовах НС, включаючи й аспекти правової регламентації режимів функціонування системи цивільного захисту в умовах відсутності загрози (повсякденний режим), загрози виникнення (підвищений режим), виникнення та ліквідації наслідків (режим надзвичайної ситуації, надзвичайного стану, особливого періоду).

З їхнім урахуванням мають бути скореговані закони, що визначають завдання, структуру і повноваження центральних і місцевих органів виконавчої влади та створена розвинута нормативна база з цивільного захисту, включаючи підзаконні акти, положення, порядки, регламенти, інструкції, у тому числі й призначені для посадових осіб та населення.

Таке впорядкування правової регламентації режиму НС необхідне для підтримки його легітимності, дотримання Конституції і міжнародних зобов’язань у сфері прав людини, а також створення необхідних умов життєдіяльності населення в зонах НС у зв’язку:

— зі зміною порядку діяльності органів влади, що ви­пливає внаслідок розширення кола їх повноважень та посилення відповідальності за підтримання суспільного порядку, врятування життя людей, організації робіт з ліквідації наслідків НС і залучення до них суб’єктів господарювання;

— з обмеженням у тому чи іншому обсязі прав і свобод громадян та покладанням на них додаткових обо­в’язків.

Як функція держави цивільний захист, зокрема його управляюча складова, побудований на основі трьох організаційно-правових рівнів органів виконавчої влади:

— вищий рівень — Кабінет Міністрів України;

— центральний рівень — міністерства, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи виконавчої влади;

— місцевий рівень — Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації.

Усі перелічені органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України становлять структуру єдиної системи цивільного захисту і здійснюють безпосереднє керівництво її складовими і заходами щодо запобігання НС та ліквідації їх наслідків.