Розділ 5. Соціальні та психологічні фактори ризику

Здоров’я людини не можна розглядати як щось незалежне, автономне. Воно є результатом впливу природних, антропогенних та соціальних факторів. Гігантські темпи індустріалізації та урбанізації за певних соціальних умов можуть призвести до порушення екологічної рівноваги і викликати деградацію не тільки середовища, а й здоров’я людей. Що ж може служити показниками здоров’я населення? На думку вчених, цілком припустимо використовувати з метою оцінки здоров’я населення такі демографічні показники, як смертність, дитяча смертність і середня очікувана тривалість життя.

Здоров’я людини залежить від багатьох факторів: кліматичних умов, стану навколишнього середовища, забезпечення продуктами харчування і їх цінності, соціально-економічних умов, а також стану медицини. Доведено, що приблизно на 50 % здоров’я людини визначає спосіб життя. Негативними його чинниками є шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухомий спосіб життя, погані матеріальні умови, відсутність злагоди в сім’ї, самотність, низький освітній та культурний рівень тощо. Негативно позначається на формуванні здоров’я і несприятлива екологічна обстановка, зокрема забруднення повітря, води, ґрунту, а також складні природно-кліматичні умови (частка цих чинників — до 20 %). Суттєве значення має стан генетичного фонду популяції, схильність до спадкових хвороб. Це ще близько 20%, які визначають сучасний рівень здоров’я населення. Безпосередньо на охорону здоров’я з її низькою якістю медичної допомоги припадає всього 10 % «внеску» в той рівень здоров’я населення, що ми його сьогодні маємо [38, с. 120].

Причинами порушення нормальної життєдіяльності організму і виникнення патологічного процесу можуть бути абіотичні (властивості неживої природи) чинники навколишнього середовища. Очевидний зв’язок географічного розподілу низки захворювань із кліматогеографічними зонами, висотою місцевості, інтенсивністю випромінювань, переміщенням повітря, атмосферним тиском, вологістю повітря тощо.

На здоров’я людини впливає біотичний (властивості живої природи) компонент навколишнього середовища у вигляді продуктів метаболізму рослин та мікроорганізмів, патогенних мікроорганізмів (віруси, бактерії, гриби тощо), отруйних речовин, комах та небезпечних для людини тварин.

Суттєво на стан здоров’я населення впливають чинники соціального середовища: демографічна та медична ситуації, духовний та культурний рівень, матеріальний стан, соціальні відносини, засоби масової інформації, урбанізація, конфлікти тощо.

Розлади здоров’я людини, за Л. Бінсвангером, — це наслідок відмови від вільного проектування власного майбутнього через фанатичне прагнення до недосяжного ідеалу бути іншою, ніж є насправді, особистістю, втрати безперервності саморозвитку, віддаленості від вільної трансценденції.

Ключ до вирішення питань з охорони здоров’я слід шукати в надрах економіки, політики, у способі життя і взаємовідносин людей з їхнім природним оточенням. Здоров’я населення, як дзеркало, відображає обличчя суспільства. Від самої людини — від її активності чи пасивності, індивідуальних особливостей, темпераменту, характеру, звичок, ставлення до інших людей — залежить її здоров’я.

5.5. Психологічні фактори небезпеки

Ситуацію, в якій створюється досить велика можливість виникнення нещасного випадку, називають небезпечною. Небезпечні ситуації часто виникають несподівано, а тому їх причини та способи виходу з них не завжди повністю усвідомлюються. Ступінь усвідомлення ситуації та аде­кватність поведінки в разі виникнення несподіваної загрози для життя багато в чому визначаються вродженими особливостями особистості. Навчити людину правильно поводитися в непередбачених ситуаціях, що загрожують життю, можливо не завжди, тому люди часто бувають непідготовленими до того, щоб діяти в них. Небезпечна ситуація, яка сприяє дестабілізації особистості, називається ексвізитною [93].

Безпеку особистості визначають три фактори: людський фактор, фактор середовища, фактор захищеності. Перші два вважаються основними.

Людський фактор — це різні реакції людини на небезпеку.

Середовище традиційно поділяється на фізичне й соціальне. У соціальному середовищі, у свою чергу, ви­окремлюють макро- і мікросоціальний рівень. До макросоціального рівня належать демографічний, економічний та інші фактори, що впливають на людину, до мікросередо­вища — її безпосереднє оточення (родина, референтна і професійна група і т. д.).

Фактор захищеності — це засоби, якими люди користуються для захисту від тривожних і небезпечних ситуацій. Вони можуть бути фізичними і психологічними (механізми психологічного захисту). Рівень захищеності залежить від ступеня конструктивності та активності поведінки й діяльності людини. При цьому важливою умовою кон­структивної поведінки є адекватна соціалізація інстинктів, потреб та мотивів діяльності, тобто задоволення потреб людини соціально прийнятним способом.

Аналіз статистичних даних та висновки експертів у галузі безпеки життєдіяльності дають змогу стверджувати, що від 60 до 90 % травм у побуті та на виробництві відбувається з вини самих потерпілих [13]. Але існують і інші фактори та чинники небезпеки.

Стійко підвищують імовірність наразитися на небезпеку постійні функціональні зміни в нервовій системі або інших системах чи органах, що мають хворобливий характер або близький до цього стан. Такі зміни не означають не­працездатності, однак можуть несприятливо впливати на людину з точки зору її безпеки (наприклад, головні болі, серцеві захворювання, цукровий діабет та ін.). Перебіг хвороби позначається на поведінці людини як безпосередньо: у вигляді слабкості, нездужання, так і побічно — шляхом загального впливу на психіку, наприклад пригніченість, депресія, роздратування, підвищуючи таким чином імовірність наразитися на небезпеку. Підвищення захищеності осіб, що потерпають від таких недуг, можна досягнути передусім шляхом постійних медичних оглядів та необхідного лікування. Важливо також не допускати цих осіб до робіт з підвищеною небезпекою.

Імовірність наразитися на небезпеку стійко підвищують різноманітні вади органів чуття, наприклад часткова втрата зору, слуху. Зрозуміло, що дефекти органів чуття можуть мати різний ступінь, однак навіть мінімальний дефект підвищує імовірність нещасного випадку. Важливе значення в підвищенні безпеки осіб із такими вадами відіграє набуття необхідних навичок, практика та загальне відповідальне ставлення до виконуваної роботи.

Підвищують імовірність наразитися на небезпеку порушення зв’язку між сенсорними та руховими центрами вищих відділів нервової системи. Внаслідок таких порушень людина не здатна з необхідною швидкістю та точністю реагувати на зовнішні впливи, що сприймаються її органами чуття. Серед фахівців у галузі безпеки життєдіяльності переважає думка про те, що порушення узгодженості між сенсорними та моторними процесами відіграють значну роль у виникненні багатьох нещасних випадків. Указані порушення можуть бути компенсовані, в першу чергу, завдяки правильному розподілу уваги. Значну роль також відіграє доведений до автоматизму належний ступінь відпрацювання навичок, що дає змогу людині відповідати на зовнішні подразнення не тільки з рефлекторною впевненістю, але й з потрібною точністю і саме в даний момент [13].

Імовірність наразитися на небезпеку можуть підсилювати дефекти, що виникають в узгодженості координації рухів. Такі порушення часто виникають у координації особливо тонких та складних рухів рук. У повсякденному житті ми називаємо таких людей незграбними, і часто надмірна увага до них з боку оточення лише підсилює дефекти рухів (стан емоційної сором’язливості). «Механіка» таких дефектів полягає в тому, що м’язи, які виконують ті чи інші рухи, керуються із різних рухових центрів кори головного мозку. У багатьох людей діяльність цих центрів відбувається з недостатньою узгодженістю, в результаті чого при виконанні прийомів та операцій, що потребують складних, комбінованих рухів, деякі з них пропускаються, натомість з’являються зайві, зовсім непотрібні для цієї операції. Людей із невпевненими рухами не варто залучати до робіт, де є небезпека нещасного випадку.

На імовірність наразитися на небезпеку впливає неврівноваженість емоційних процесів. Наприклад, підвищена емоційна збудливість, раптові зміни радості та злоби, гострі емоційні реакції на незначні зовнішні подразнення підвищують загрозу нещасного випадку. Зовнішній вплив неврівноваженості емоційних процесів іноді позначається побічно, наприклад у формі легковажності, необдуманості вчинків, поспішності їх виконання. Щоб позбутися неврівноваженості емоційних процесів, необхідні самовиховання та самодисципліна.

З-поміж інших чинників, які стійко підвищують імовірність наразитися на небезпеку, необхідно назвати некеровану жагу до алкоголю, наркотиків, які негативно впливають на всі сфери психічного життя людини. Детальніше це питання розглянуто в наступних розділах посібника.