Розділ 5. Соціальні та психологічні фактори ризику

2-га стадія — стадія вступу в трудове життя (16—25 ро­ків). Його роль — кандидат на роботу. Завдання: ознайомитися з ринком праці, знайти компроміс між особистісними уявленнями про роботу й думкою роботодавця, обрати й отримати перше робоче місце;

3-тя стадія — стадія основного курсу навчання (16—25 років). Роль учня. Завдання стадії: подолати перший шок від дійсності, за можливості — швидше стати повноцінним й адекватним членом організації;

4-та стадія — стадія початку кар’єрного шляху (17—30 років). Роль нового повноцінного члена організації. Зав­дання: з’ясувати, чи відповідає обрана професія та організація його (нового фахівця) запитам, накопичувати досвід як базу для кар’єрного зростання;

5-та стадія — стадія початку середнього етапу кар’єри (старші за 25 років). Роль повноцінного члена організації. Завдання: вибрати спеціалізацію, взяти на себе відповідальність, продовжувати навчання й підвищувати свою кваліфікацію, розвиваючи плани подальшого кар’єрного шляху;

6-та стадія — стадія кризи на середньому етапі кар’єри (35—45 років). Повноцінний член організації. Його зав­дання: навчитись адекватно реагувати на розбіжність між своїми надіями та досягнутими результатами, визначити роль професійної діяльності в житті, взяти на себе функції наставника;

7-ма стадія — стадія закінчення кар’єри працівника, котрий не виконував функцію керівника. Діяльність за штабною чи лінійною схемою. Завдання: усвідомити свою функцію наставника, розширювати інтереси й уміння на основі власного досвіду;

8-ма стадія — стадія закінчення кар’єри співробітника, який виконував функцію керівника. Роль керівника фірми або члена правління. Завдання: використати свої вміння та здібності на благо організації, розвивати здібності перспективних співробітників;

9-та стадія — стадія поступового припинення діяльності. Завдання: навчитися розуміти, що вплив і відповідальність зменшуються, знайти для себе нову роль, характерну для ситуації зниження компетентності й мотивації, навчитися жити, не повністю присвячуючи себе роботі;

10-та стадія — стадія виходу на пенсію. Завдання: усвідомити відносність своєї ролі, незважаючи на її значущість [110].

Виокремлюють етапи професійного шляху за Д. Сьюпером [120], який розділив його на п’ять етапів. Передусім автора цікавило з’ясування індивідом своїх нахилів та здібностей і пошук відповідної професії, яка б актуалізувала професійну «Я-концепцію»:

1. Етап зростання (від народження до 14 років). У дитинстві починає розвиватися «Я-концепція». У своїх іграх діти виконують різні ролі, випробовують себе в різних заняттях, з’ясовуючи, що їм подобається і що добре вдається. У них проявляються інтереси, які можуть вплинути на майбутню професійну кар’єру.

2. Етап дослідження (від 15 до 24 років). Хлопці й дівчата намагаються визначити свої потреби, інтереси, здібності, цінності та можливості. Ґрунтуючись на результатах такого самоаналізу, вони розглядають можливі варіанти професійної кар’єри. До кінця цього етапу молоді люди, як правило, обирають відповідну професію і починають її освоювати.

3. Етап зміцнення кар’єри (від 25 до 44 років). Тепер працівники прагнуть утвердження у вибраній ними діяльності. У перші роки трудового життя вони ще можуть змінювати місце роботи або спеціальність, але у другій половині цього етапу спостерігається тенденція до збереження обраного виду занять. У трудовій біографії людини ці роки часто стають найбільш творчими.

4. Етап збереження досягнутого (від 45 до 64 років). Працівники прагнуть зберегти за собою той статус на виробництві або службі, якого вони досягли на поперед­ньому етапі.

5. Етап спаду (після 65 років). Фізичні й розумові сили тепер уже немолодих працівників починають зменшуватися. Характер роботи змінюється. Врешті-решт трудова діяльність припиняється.

Вікові межі за фазами досить умовні й відносні, але принциповим є те, що коли йдеться про основні шляхи розвитку професіонала, то мають на увазі дорослу людину. Вікові межі фахівця можуть бути від 17—18 до 55 (жінки) — 60 років (чоловіки). У сучасному суспільстві дедалі більше підвищуються вимоги до психічних можливостей людини, її мобільності, безперервного удосконалення, масштабної діяльності, інтелекту.

Людину можуть задовольняти одні аспекти її роботи і не влаштовувати інші. Це може стосуватися, наприклад, умов праці. Фактор, що визначає ступінь задоволення роботою, згідно з дослідженням Е. Лоулера (теорія мотивації Л. Портера — Е. Лоулера), — сподівання і потреби людини на шляху свого особистісного розвитку. Позитивні тенденції професійного розвитку особистості підвищують самооцінку, рівень мотивації індивіда та його відданість справі [27].

Професійне здоров’я особистості залежить від професійної самоактуалізації — процес пошуку себе в професії, становлення власної професійної ролі, професійного образу «Я»-особистості, куди можна віднести і професійний імідж, й індивідуальний стиль професійної діяльності. Для актуалізації в професійному плані важливе значення має: визначення особистістю своїх професійних перспектив та цілей; їх досягнення; орієнтація на нові цілі. Іншими словами, необхідне постійне прагнення особистості до розкриття й реалізації свого природного творчого потенціалу. Таке активне самовизначення містить процеси особистісного розвитку, що характеризуються як самопізнання, самооцінювання та саморозвиток. Тобто для активного професійного самовизначення необхідно усвідомлювати особливості власної особистості, зважати на ступінь відповідності цих особливостей вимогам обраної професійної діяльності й цілеспрямовано розвивати в собі необхідні для професійної діяльності якості за наявності відповідних здібностей [105].

Суттєвим щодо шляхів продовження професійного довголіття є питання механізмів та динаміки розвитку професійної кар’єри в структурі конкурентоздатності спеціаліста, де дуже важливим фактором є професійна мотивація. Дослідження у сфері кар’єри дають змогу диференціювати її на три основні стадії: ранню, середню і зрілу.

Рання стадія кар’єри виражається в тому, що основні завдання працівника полягають у з’ясуванні рівня своїх професійних здібностей, вимог організації та перспектив. Для людини важливо показати в роботі свій професіоналізм, майстерність, рівень кар’єрного зростання і бажання стати фахівцем.