Розділ 5. Соціальні та психологічні фактори ризику

б) когнітивні фактори, до яких належать уявлення про здоров’я та хвороби, про норму в психіці й соматиці; різноманітні моделі віри в лікування, у профілактику, контроль за обставинами життя, установки, цінності, атрибуції, психотерапевтичні міфи; сприйняття ризику і вразливості, самооцінка здоров’я. Базовими поняттями в групі когнітивних факторів є здоров’я, здоровий спосіб життя, якість життя, здорова поведінка. Уявлення про хворобу та здоров’я залежить від:

1) загальноприйнятого підходу та медичних знань про хворобу в цьому історичному контексті;

2) від формального зразка, який містить приклади цих хвороб.

Сприйняття ризику та вразливості залежить від досвіду людини. Як правило, люди недооцінюють власний ризик, пов’язаний із захворюваннями чи іншими негативними життєвими подіями. Ті, хто не має досвіду подолання негативних життєвих подій чи хвороб, вважають себе невразливими. Контроль за своїм життям чи, навпаки, відсутність почуття контролю значною мірою впливають на емоційне, когнітивне, фізичне благополуччя індивіда.

За допомогою механізмів копінгу[12] здійснюється контроль за здоров’ям, що забезпечує зниження стресу, а також є засобом прямого фізіологічного впливу на імунну й ендокринну системи;

в) соціальне середовище включає такі три фактори, як соціальна підтримка, шлюб та родина, професійне оточення. Г. С. Нікіфоров вважає [95, с. 35], що найкраще вивчено вплив останнього, а також шлюбних партнерів та інших членів родини, які можуть підтримувати як здорову, так і нездорову поведінку людини. Соціальна підтримка (СП) описується як процес, засобом якого соціальний контекст впливає на індивіда;

г) демографічні змінні, серед яких завжди переважають біологічні концепції. Фактор статі передбачає вивчення здоров’я чоловіків та жінок, яке залежить від їх гендерних ролей і гендерно-специфічних стресів. Фактор віку сьогодні розглядається з іншої точки зору. Якщо раніше враховувалися біологічні вікові зміни, то на сучасному етапі робиться акцент на сприйнятті віку, зокрема старіння. Із віком збільшується зв’язок між індивідуальним здоров’ям та впливом змінних соціального середовища. Етнічні групи й соціальні класи також розглядалися раніше з біологічної позиції, а зараз — із соціальної. Як правило, наслідком низького соціально-культурного та матеріального статусу зазвичай стає менш стабільне й визнане оточення, що, у свою чергу, змінює сприйняття себе та своєї групи і зменшує здатність до психологічної адаптації [95, с. 35].

Таким чином, сприятливі фактори по-різному впливають на особистість та вірогідність здоров’я чи хвороби. Так, людина може стати хворою внаслідок своєї мотиваційно-нездорової поведінки; особистісні фактори можуть прямо формувати хворобу через особливості фізіологічних механізмів; біологічні фактори хвороби можуть бути пов’язані з людиною; різноманітні фонові впливи (середовище) можуть бути задіяні між хворобою та особою. Нині ще залишається невідомим, вплив яких факторів переважає [95, с. 36].

2. Передавальні фактори являють собою специфічну поведінку, яка виникає у відповідь на різноманітні стреси. До передавальних факторів належать:

а) визначення проблем різного рівня (переживання і регуляція проблем та стресів, саморегуляція тощо) та їх подолання (копінг);

б) надмірне вживання речовин (харчових продуктів, ліків, алкоголю, нікотину тощо), які в психології здоров’я розглядаються як одна зі стратегій подолання та регуляції зовнішніх стресорів чи внутрішніх проблем, але з негативними результатами для здоров’я;

в) види поведінки, що сприяють здоров’ю (фізична активність, вибір екологічного середовища і самозберігаюча поведінка в цілому);

г) дотримання правил із підтримки здоров’я та прихильність до них — це добровільні зусилля, спрямовані на планування і здійснення лікування, на збереження здоров’я в умовах виконання певних дій. До них належить регулярне виконання різноманітних лікувальних і профілактичних процедур: профілактичні самоогляди, регулярна турбота про ротову порожнину, використання ременів безпеки, зниження ваги та збільшення фізичного навантаження, виконання лікувальних процедур. Що серйозніше сприймаються людьми небезпечні захворювання, то більше вони дотримуються правил [95, с. 37].

3. Мотиватори, до яких входять такі фактори, як:

а) стресори (загальний стрес), які приводять у дію багато інших факторів й активізують механізми копінгу;

б) існування у хворобі (особистість у стані хвороби) — процеси адаптації до гострих епізодів хвороби. До цих процесів належать атрибуційний пошук, потенціальна дисфорія, стурбованість своїм станом. Сюди включають поведінку з оцінки хвороби (у тому числі інформаційний пошук), соціальні порівняння, заперечення хвороби [95, с. 37].

Окрім описаних, виокремлюють ще й такі фактори підвищення психічного здоров’я особистості:

1. Прийняття відповідальності за своє життя, зокрема за своє здоров’я. Відхід від відповідальності став такою характерною рисою сучасної людини, що це знайшло свій вияв у повсякденному мовленні. Люди часто говорять про те, що «погано живеться», «життя не склалося», «недоля». Позбавлені займенника «я», ці фрази виражають відмову від індивідуальної відповідальності і свідчать про підпорядкування обставинам та пасивність щодо себе. Тільки прий­нявши на себе відповідальність за вільний усвідомлений вибір і за його наслідки, людина може стати творцем своєї долі. Кожен здатний здійснити вибір на користь здоров’я та самореалізації, однак не всі це роблять.

2. Самопізнання як аналіз себе. У своїх психоаналітичних працях З. Фрейд показав, що деякі психосоматичні порушення зумовлені відмовою від самопізнання, вилученням зі свідомості будь-якої інформації, що могла б образити самолюбство. Глибше знання про самого себе підвищує відповідальність особистості за свою психічну рівновагу, що можна показати на прикладі самооцінки, адекватність якої залежить від співвідношення пізнавального і захисного компонентів. Що глибше людина пізнає себе, то аде­кватнішою (не вища) є самооцінка, і навпаки.

3. Саморозуміння і прийняття себе, процес внутрішньої інтеграції. Самопізнання є необхідною, але не достат­ньою умовою. Наступний крок — сприйняття себе таким, яким ти є, сприйняття суперечностей внутрішнього світу та досягнення цілісності «Я». У мистецтві свідоме зусилля й несвідомий імпульс, розум та почуття утворюють єдине ціле, тому люди здавна використовували різні його види, наприклад музику, танець, для зцілення душевних та фізичних недуг (нині це становить основу арттерапії).