Розділ 5. Соціальні та психологічні фактори ризику

Можна виокремити чотири групи потенційно стресогенних факторів, властивих для будь-якого виду професійної діяльності.

Перша група факторів — комунікативні (особливості міжособистісних стосунків).

Група інформаційних факторів пов’язана зі структурою діяльності і відображає послідовність та впорядкованість професійних операцій.

Стресогенні фактори емоційного характеру поєднують фактори відповідальності, загрози для здоров’я.

Фізіологічно-генетичні фактори стресу включають стресори, що безпосередньо впливають на організм людини (фактор середовища, фактор ритмічності процесу праці) [99].

Серед професійних стресорів виокремлюють: зміни профілю діяльності, звільнення, зміни ступеня відповідальності, конфлікти з колегами. Важливим фактором є також тривалість робочого дня та тижня. Передумовами виникнення розвитку стресу можна вважати фактори високої відповідальності за людей, невизначеності й нечіткості посадових обов’язків, монотонність виконуваних дій. Особливу увагу з-поміж професійних стресів дослідники приділяють стресам навчальної діяльності. Це зумовлюється переважно тим, що вплив різноманітних чинників на особистість студента, особливо в період складання іспитів, може суттєво позначатися на формуванні установок, інтересів, ціннісних орієнтацій, спеціальних навичок, що необхідні в подальшій роботі, соціалізації спеціаліста, а також на врівноваженості почуттів, переживань, душевному стані людини, від якого великою мірою залежить фізичне здоров’я.

У навчальній діяльності емоційні ситуації найбільш значимі в передекзаменаційний та екзаменаційний періоди. Чекання іспиту і пов’язана з цим психологічна напруга можуть знаходити свій вияв у студентів у ви­гляді різних форм психічної активності: у вигляді страху перед екзаменатором або негативною оцінкою, у вигляді більш дифузійної, мало обґрунтованої непевної тривоги за результат майбутнього іспиту, причому обидва ці стани су­проводжуються досить вираженими вегетативними проявами. В особливих випадках ці явища можуть переростати в невроз тривожного очікування, особливо у студентів, для яких уже були характерні риси тривожності й емоційної лабільності [113].

Передумовами виникнення професійних стресових станів та напруги можуть бути: необхідність прийняти рішення в критичній ситуації при дефіциті часу, недостатність інформації, рольова невизначеність, підвищення відповідальності за наслідки [116]. Вони можуть бути відносно стійкими і тривалими за часом (ставлення людини до праці), ситуативними, швидкоплинними й періодичними. За рівнем напруження розрізняють стани помірного й підвищеного напруження. Помірне напруження — це нормальний робочий стан, який характеризується психічною активністю та помірними зрушеннями фізіологічних реакцій організму. Воно виявляється в доброму настрої, стабільному виконанні трудових завдань. Підвищене напруження характерне для діяльності в екстремальних умовах, коли від працівника вимагаються вольові зусилля.

До факторів, які спричиняють підвищене напруження, належать: фізіологічний дискомфорт, тобто невідповідність умов праці нормативним вимогам; страх; дефіцит часу на виконання роботи; підвищена складність завдання; наявність перешкод; дефіцит інформації для прийняття рішення; сенсорна депривація (недовантаження інформацією); висока значущість помилкових дій; перевантаження інформацією; конфліктні умови [63].

Залежно від того, які психічні функції особливо активізуються в професійній діяльності і які несприятливі умови призводять до їх змін, напруження розглядається як:

— інтелектуальне, викликане великою щільністю потоку проблемних ситуацій;

— сенсорне, зумовлене неоптимальними умовами діяльності сенсорних та перцептивних систем і через це труднощами у сприйманні інформації;

— монотонічне — напруження, викликане одноманітністю виконуваних дій;

— політонічне — напруження, викликане необхідністю частого переключення уваги;

— емоційне, викликане конфліктними умовами, високою ймовірністю виникнення аварійної ситуації;

— напруження очікування, викликане необхідністю підтримання готовності робочих функцій в умовах відсутності діяльності;

— мотиваційне — напруження, яке пов’язане з боротьбою мотивів та вибором критеріїв для прийняття рішення.

Для визначення найбільш раціонального способу впливу на людину в стані професійної стресової ситуації необхідно мати уявлення про динаміку розвитку внутрішнього напруження стану в людини. Виокремлюють три стадії розвитку стресу:

— зростання напруги (мобілізація);

— внутрішній стрес (дезадаптація);