Розділ 5. Соціальні та психологічні фактори ризику

— емоційний фактор.

Вплив психоемоційних факторів відбувається опосередковано через складні психічні процеси, які забезпечують оцінку стимулу. Стимул набуває характеру стресора в разі виникнення почуття загрози. Індивідуальна значимість стресора залежить від суб’єктивного ставлення до стимулу, особистісних особливостей, характеру когнітивних процесів та психічного стану біооб’єкта.

До несприятливих факторів, що можуть викликати стрес, можна віднести:

— інтенсивне інтелектуальне навантаження;

— порушення режиму сну;

— емоційні переживання, що пов’язані з можливою зміною соціального статусу.

Якщо говорити про види стресу, то можна зробити висновок, що характер впливу стресу на людину залежить від трьох основних факторів:

— інтенсивність стресу;

— його тривалість;

— сприятливість конкретної людини до того чи іншого стресора [113].

Встановлено, що найбільш небезпечними є несильні й короткі стреси та тривалі, хоча й не такі сильні. Короткочасний сильний стрес активізує людину, після чого всі показники організму повертаються в норму, а слабкий, але довготривалий стрес викликає виснаження захисних сил організму людини [61]. Короткочасна емоційна напруга навіть значної сили досить швидко компенсується нейрогуморальними механізмами організму, тоді як відносно невеликий, але тривалий стресовий вплив може призводити до зриву нормальних психічних функцій мозку і викликати незворотні вегетативні порушення.

На сьогоднішній день виокремлюють кілька видів стресів.

Хронічний стрес припускає наявність постійного (чи такого, що існує тривалий час) значного фізичного й морального навантаження на людину (тривалий пошук роботи, постійний успіх, з’ясування стосунків), у результаті якого її нервово-психологічний чи фізіологічний стан є надзвичайно напруженим.

Гострий стрес — стан особи після події чи явища, внаслідок якого вона втратила психологічну рівновагу (конфлікт з начальником, сварка з близькими людьми).

Фізіологічний стрес виникає від фізичного перевантаження організму і (чи) впливу на нього шкідливих факторів навколишнього середовища (зависока чи занизька температура в робочому приміщенні, сильні запахи, недостатня освітленість, підвищений рівень шуму).

Психологічний стрес є наслідком порушення психологічної стійкості особистості із цілого ряду причин: ображеного самолюбства, образи, роботи, що не відповідає кваліфікації. Крім того, такий стрес може бути результатом психологічного перевантаження особи: виконання занадто великого обсягу робіт та відповідальності за якість складної й тривалої роботи. Варіантом психологічного стресу є емоційний стрес, що виникає в ситуаціях загрози, небезпеки, образи.

Інформаційний стрес виникає в ситуаціях інформаційних перевантажень чи від інформаційного вакууму.

Актуальним сьогодні є виокремлення так званого менеджерського типу стресу, що зумовлений багатьма факторами, пов’язаними з діяльністю менеджерів та їхніми взаєминами з людьми в умовах складних ринкових відносин, коли динамічно змінюється навколишнє середовище й кон’юнктура ринку, посилюється конкурентна боротьба, і тому необхідно приймати оперативні адекватні управлінські рішення для забезпечення стійкого розвитку підприємства та його конкурентоздатності [58].

Окрім загального поділу стресів на короткочасні та довготривалі, в сучасній літературі існує тенденція розглядати стрес залежно від виду та особливостей діяльності особистості. Прикладом стають дослідження професійної сфери особистості, де є велика кількість стресорів, більшість із яких довготривалі, викликають перевтому, психосоматичні захворювання. Професійний стрес визначається тут як результат дисбалансу між наявними внутрішніми ресурсами та потребами зовнішнього середовища, що відображають особливості конкретної ситуації.

Розвиткові професійного стресу сприяє низька мотивація людини до діяльності та неможливість контролювати ситуацію. Наприклад, при дослідженні професійного стресу в процесі організаційних змін з’ясувалося, що існує різниця типу динаміки переживання змін у осіб із різним ставленням до цих змін. При негативному ставленні спостерігалося підвищення всіх показників, які свідчать про наявність стресового стану, негативна динаміка рівня активності. При позитивному ставленні показники емоційно-особистісної сфери та функціонального стану по­кращувалися.