Розділ 4. Соціально-політичні небезпеки

2) розглядати людину як суб’єкта політичного життя, носія певного світогляду, який володіє правосвідомістю, менталітетом, духовними ідеалами та ціннісними установками. Життєва поведінка громадянина залежить від його довіри до влади. Формування довіри до влади є основним політичним завданням влади, прямо або опосередковано використовує всі наявні в її розпорядженні ЗМІ. Поведінка громадянина може набрати як гострих форм екстремізму, так і форм політичної байдужості;

3) передбачати аналіз інформаційних впливів на орга­нізовані або неорганізовані групи людей. Мета цих дій — викликати конкретну поведінку в гострих життєвих ситуаціях: на страйках, мітингах. Найбільше до маніпулятивних впливів схильні соціально незахищені верстви населення, адже вони відчули на собі систему заходів тоталітарного режиму, спрямованих на ранжирування рефлексивних механізмів свідомості, що робило людей слухняними виконавцями чужої волі.

Введення в науковий обіг поняття «ІПБ» може бути корисне і для людини, і для соціальних суб’єктів. Це пов’язано з тим, що, по-перше, поняття «безпека» і «захист» завжди мають особистісний смисл, а по-друге, поняття захищеності пов’язане з поняттями адаптації, стійкості, стабільності, упорядкованості. Такі поняття можуть бути покладені в основу розробки критеріїв ІПБ. Узагальненою характеристикою, що реагує на незахищеність, є зміна тривожності як психічного стану. Таким чином, стан безпеки завжди є суб’єктивним. Протидії загрозам ІПБ особистості пов’язані з обліком та аналізом усіх інформаційних факторів, що впливають на цілісність і розвиток особистості. Разом з тим цілісна, творча і здатна до саморозвитку особистість сама є гарантом власної інформаційно-психологічної безпеки. Це досягається виробленням звички до діалогу, можливістю вибору різних видів діяльності і наданням всебічної підтримки плюралізму і демократичних цінностей з боку офіційних інститутів.

4.4. Економічна безпека

Економічна безпека є універсальною категорією, що віддзеркалює економічну захищеність суб’єктів соціально-економічних відносин на всіх рівнях, починаючи з дер­жави і закінчуючи кожним її громадянином.

Історично проблема економічної безпеки, як окремої особистості, так і всієї держави, виникає одночасно з формуванням державності, становленням економічних інтересів, і в історії будь-якої країни можна знайти періоди, коли ця проблема загострюється і виходить на перший план. Особливої актуальності питання економічної безпеки особистості набуває для тих країн, економіка яких переживає трансформаційну кризу, оскільки трансформація будь-якої економічної системи здебільшого відбувається в кризових умовах, які за певних обставин можуть перетворитися на безпосередні загрози повноцінному існуванню особистості. На жаль, сьогодні потрібно констатувати, що економічна безпека особи як наукова категорія (незважаючи на її гостроту, болючість та вагомість, пов’язану з її забезпеченням) не набула відповідного розвитку ні в системі економічної безпеки державного управління, ні в системі економічної політики.

Економічна безпека особистості — це сукупність поточного стану та факторів, що характеризують стабільність та стійкість економічного становища людини, що дозволяє їй підтримувати гідний рівень життя.

Економічна безпека особи залежить, насамперед, від наявності правової системи її захисту та ефективного механізму її реалізації. Гарантом економічної безпеки є держава. Важливим фактором економічної безпеки особистості є методи економічного регулювання з боку дер­жави, податкова та соціальна політика, правовий захист приватної власності.

Виникнення та розвиток кризових ситуацій в економіці країни зумовлюють різні чинники дестабілізації, такі як:

1) зростання безробіття й ослаблення трудової мотивації;

2) криміналізація економіки;

3) погіршення стану природного середовища, що при­зводить до різкого зростання рівня захворюваності та вимушеної міграції населення.

Економічну безпеку особистості можна також розглядати як систему заходів, спрямованих на забезпечення захисту людини від внутрішніх і зовнішніх загроз, а саме:

1) передумови виживання суб’єкта в кризових умовах;

2) захист життєво важливих економічних інтересів особистості;

3) створення внутрішнього імунітету і зовнішнього захисту від дестабілізуючих впливів;

4) можливість забезпечення гідних умов життя та сталого розвитку особистості.

У загальному вигляді економічна безпека особистості визначається як такий її стан, за якого забезпечують гарантований захист її економічних інтересів навіть за несприятливих умов розвитку економічних процесів. Інший підхід до розуміння економічної безпеки полягає в тому, що безпекою суб’єкта і його життєдіяльності вважається сукупність умов існування суб’єкта, які він опанував, створив у процесі самореалізації і які, таким чином, здатний контролювати. При цьому під здатністю суб’єкта контролювати ті чи інші умови власної діяльності розуміють не тільки його можливість відстежувати динаміку умов, проводити їх моніторинг, а й здатність суб’єкта здійснювати на них значний вплив, відігравати вирішальну роль у його реалізації, фактичне панування, владу над ним.

Отже, економічна безпека особистості — це здатність людини забезпечувати свій добробут та економічну стабільність незалежно від дії внутрішніх і зовнішніх факторів, інакше кажучи, економічна безпека особи — це економічне становище суб’єкта, що забезпечує задоволення його життєво важливих інтересів незалежно від форс-мажорних обставин економічного характеру.

Такі форс-мажорні обставини можуть бути результатом: