Розділ 4. Соціально-політичні небезпеки

2) звуження поля умов та обставин, що сприяють корупції;

3) зменшення вигод для обох сторін, що беруть участь у корупційній угоді, від укладення останньої;

4) збільшення ймовірності виявлення корупційних дій та покарання за заподіяну ними шкоду;

5) вплив на мотиви корупційної поведінки;

6) створення атмосфери суспільного неприйняття корупції у всіх її проявах.

Таким чином, кримінальна небезпека становить серйозну проблему для безпеки життєдіяльності суспільства. Для запобігання їй необхідно розробляти програми її локалізації, поліпшувати діяльність правоохоронних органів, мати чітке уявлення про стан та причини злочинності, про умови та фактори, які сприяють злочинним елементам протидіяти правоохоронним органам. Значення мають не тільки державні заходи та дії правоохоронних органів, а й профілактика злочинності, а також готовність і здатність населення протистояти криміналу. Останнє вимагає знання способів захисту від цього небезпечного соціального явища і вміння їх застосовувати адекватно в екстремальній ситуації.

---

4.3. Інформаційно-психологічна безпека

---

Соціально-психологічні аспекти безпеки традиційно пов’язують з психологією праці, і ця обставина, мабуть, зумовлена тим фактом, що їх вивчення тривалий час було прив’язане до сфер виробництва і транспорту. З розвитком більш молодих галузей психології — інженерної, військової, авіаційної — з’ясувалося, що психологічні аспекти безпеки оператора або пілота не менш актуальні. Проблеми безпеки важливі не тільки для тих видів діяльності, в яких використовується техніка, а й для тих, в яких здійснюється контакт «людина — людина», особливо в умовах, небезпечних для життя (наприклад, у діяльності слідчого або лікаря). Проте в суспільній свідомості, у політиці і, певною мірою, у психологічній науці переважало досить вузьке уявлення про безпеку суспільства і людини.

Безпекою вважали захищеність людини (суспільства) від фізичної загрози. У центрі уваги при цьому виявлялися інтереси держави та її інститутів, тоді як потреби та інтереси людини відсувалися на другий план. У більш вузькому розумінні це поняття пов’язувалося із захистом державних секретів. Перегляд пріоритетів в інтерпретації проблеми безпеки і перенесення їх з інтересів держави на інтереси людини зазвичай сприймалися у відриві від її потреб, що показало необхідність розробки абсолютно нового аспекту цієї проблеми — безпеки психологічної. Завдяки лінгвістичному аналізові стало зрозуміло, що в суспільній свідомості поняття «безпека» пов’язується не так із відсутністю загрози, як зі станом, почуттями й переживаннями людини, які є однією зі складових її активності. Окрім того, слід пам’ятати, що небезпеки, стреси, проблеми, конфлікти не лише неминучі, але й певною мірою корисні, позаяк відіграють ще й мобілізуючу роль у діяльності, спілкуванні та поведінці людей.

Отже, безпека — це скоріше не відсутність небезпеки, а встановлення захисту від неї. Безпека є однією з умов самовизначення, саморозвитку суб’єкта (особистості, спільноти людей). Суб’єктами і, разом з тим, об’єктами безпеки є особистості, групи людей, суспільство, держава. Системоутворюючою підставою заходів із забезпечення національної безпеки є сукупність збалансованих інтересів особистості, суспільства та держави у всіх сферах життєдіяльності. Вони визначені концептуально. Інтереси особистості полягають у реалізації конституційних прав і свобод, у забезпеченні особистої безпеки, підвищенні якості рівня життя, у фізичному, духовному та інтелектуальному розвитку суб’єкта. Інтереси суспільства полягають у зміцненні демократії, створенні правової держави і досягненні суспільної злагоди. Інтереси держави визначаються непорушністю конституційного ладу та суверенітету, територіальною цілісністю, політичною, економічною й соціальною стабільністю, розвитком рівноправного і взаємовигідного співробітництва.

Таким чином, механізм забезпечення безпеки заснований на обліку національних інтересів, внутрішніх та зовнішніх загроз цим інтересам і на створенні системи заходів з виявлення та усунення загроз. Загрози можуть мати місце в політичній, військовій, екологічній, економічній, інформаційній, психологічній та інших сферах. Очевидно, національна безпека є умовою історичного розвитку народів і створених народами держав. У свою чергу, критерієм історичного успіху нації є її чисельність, контрольована територія (як у розумінні її величини, так і в розумінні якості) і ступінь поширення мови. Останнім часом державні кордони не захищають від інформаційної, культурної та економічної експансії. Радянський Союз програв «холодну війну» з причини хронічного відставання від США у створенні сучасних інформаційних технологій. Не аналізуючи причин такого відставання (вони відомі з часів заборони кібернетики), констатуємо, що для широкого розповсюдження англійської мови в Євразії було достатньо світового лідерства США в галузі інформаційних технологій, апогеєм розвитку яких став Інтернет.

Психологічна безпека — це такий стан суспільної свідомості, в якому суспільство в цілому і кожна окрема особистість сприймають існуючу якість життя як адекватну й надійну, позаяк вона саме сьогодні створює реальні можливості для задоволення особистих та соціальних потреб громадян, а ще дає їм підстави бути впевненим у завтрашньому дні. Психологічний підхід до проблеми безпеки дуже важливий для громадян і тоді, коли йдеться про суб’єктивне сприйняття їхнього становища в суспільстві, і тоді, коли це стосується інших видів безпеки: військової, правової або екологічної.

Таке розуміння психологічної безпеки має системний характер і залежить від усіх об’єктивних умов життя людини в сучасному суспільстві. Воно відбиває психологічний стан суспільства, яке, у свою чергу, може бути представлене різними показниками, поміж яких показни­ки психічного здоров’я населення, статистика самогубств і т. ін.

Психічне здоров’я пов’язане з особистісно-мотиваційною реалізацією індивідами своїх соціальних, психологічних та фізичних можливостей. Це поняття виражає певну орієнтованість особистості в напрямку власної безпеки. Проте в соціумі відсутня позитивна мотивація здоров’я, яка, через низький рівень культури, не посіла гідного місця в ієрархії потреб людини і тому може розглядатися як одна із загроз розвитку суспільства. Спираючись на вищевикладене розуміння психологічної безпеки, може йтися про зміст поняття інформаційно-психологічної безпеки.

Як відомо, нове століття називають століттям інформації. Це свідчить про те, що сама життєздатність сучасного суспільства залежить від інформаційного забезпечення.

Вище ми визначили, що безпека суспільства і людини полягає у стабільності їхнього становища, а психологічна безпека — у тому, як вона відбиваються в людській свідомості. Тому інформаційно-психологічну безпеку можна розглядати з позиції впливу інформаційної системи на суспільну та індивідуальну свідомість, що формує ставлення суспільства та громадян до сьогоднішнього дня та їхнього майбутнього (табл. 4.1).

Під впливом інформаційної системи маємо на увазі найширший спектр процесів: формування або руйнування тих чи інших моральних, ідеологічних та політичних цінностей, включаючи інформаційну політику держави, систему освіти, діяльність ЗМІ, події культурного життя, масові явища і т. ін. Інформаційно-психологічна безпека (ІПБ) — це відсутність небезпеки від інформаційних впливів. Саме активний соціальний суб’єкт і його психіка схильні до безпосереднього впливу інформаційних факторів, які, трансформуючись через його поведінку, дію (або бездіяльність), дисфункціонально впливають на соціальні суб’єкти різної системно-структурної і функціональної організації.

Реформування суспільства та перехід до ринкових відносин різко активізували інформаційно-комунікативні процеси, що здійснюються опосередковано через ЗМІ і безпосередньо — в міжособистісній та груповій взаємодії. До факторів, що практично впливають на ІПБ, слід віднести:

Таблиця 4.1. Джерела та засоби інформаційно-психологічного впливу на особистість

Джерела	Засоби
Державні організації	Правові організації
Громадські організації	Політичні партії та групи
Мікрогрупи	Засоби масової інформації
Окремі суб’єкти	Мистецтво, Наукові видання, Художня література, Система освіти, Особистісний вплив, Національні традиції

1) політичні:

— зміна геополітичної обстановки;