Розділ 4. Соціально-політичні небезпеки

— запальна зброя. Зброя, вражаюча дія якої на людей, техніку та інші об’єкти заснована на впливі високих температур. Вона включає запальні речовини та засоби їх застосування;

— запальні речовини. Поділяються на три основні групи: склади на основі нафтопродуктів; металізовані запальні суміші; терміти і термітові склади. Крім цього, ще використовується звичайний або пластифікований фосфор, лужні метали та самозаймисті суміші. Найбільш ефективною вогнесумішшю вважається напалм. Його основу становить бензин (90—97 %) і порошок-загусник (3—10 %). Напалм — легкозаймиста речовина з хорошою липучістю (прилипає навіть до вологих поверхонь). Він здатний створювати високотемпературне полум’я (1000—1200 °С) з тривалістю горіння 5—10 хвилин. Напалм легший за воду, тому горить на водній поверхні. Потрапляння на незахищену шкіру одного грама палаючої суміші важко її уражує. Перший повітряний наліт з використанням напалму здійснили США в березні 1945 року на місто Токіо. Полум’я від сильної пожежі піднімалося так високо, що його було видно на відстані 300 км. Навіть атомна бомба ні за кількістю убитих, ні за кількістю знищеного майна не може зрівнятися своєю руйнівною силою з цією масовою повітряною атакою запальними бомбами. Тактику випаленої землі застосовували США у війні проти В’єтнаму. За п’ять років американці скинули на цю державу близько 100 тис. т напалмових бомб. Металізована запальна суміш являє собою сплав, до якого входять: 96 % магнію, 3 % алюмінію та 1 % інших елементів. Вона використовується для виготовлення корпусів авіаційних запальних бомб. При горінні цієї суміші температура сягає понад 2800 °С. Термітні склади — це спресований порошок окису заліза та алюмінію у вигляді брикетів. Палаючий терміт розігрівається до температури понад 3000 °С. За такої температури розтріскуються бетон і цемент, горять залізо і сталь. Підпалюють термітні сплави спеціальними запалювальними пристроями. Пірогель — це тістоподібна липка маса сірого кольору. Вогняну масу отримують шляхом додавання до напалму порошку магнію, рідкого асфальту та важких мастил. Пірогель горить приблизно 3—4 хв з температурою понад 1600 °С і здатний пропалювати тонкі шари металу. Білий фосфор — отруйна речовина, тверда, з жовтим відтінком, подібна до воску. На повітрі самозаймається при температурі 34—35 °С, температура горіння сягає 1200 °С. Засобами застосування запалювальної зброї можуть бути авіаційні бомби, касети, артилерійські запальні боєприпаси, міни, вогнемети тощо.

Найрозповсюдженішими засобами масового ураження є:

1. Ядерна зброя. Ґрунтується на використанні внутріш­ньої енергії, що виділяється при ланцюгових реакціях діленням важких ядер або при термоядерних реакціях синтезу. Внаслідок цього розрізняють такі різновиди ядерної зброї: атомна бомба (заснована на ланцюговій реакції поділу ізотопів урану або плутонію; критична маса утворюється після з’єднання ізольованих частин ізотопів звичайним вибуховим пристроєм; критична маса для урану становить 24 кг, при цьому мінімальні розміри бомби можуть бути менше 50 кг; критична маса для плутонію дорівнює 8 кг, що при щільності 18,7 г/с3 становить приблизно обсяг тенісного м’яча); воднева бомба (заснована на вивільненні енергії внаслідок перетворення легких ядер у важчі при реакції синтезу; для початку реакції необхідна температура 10 млн градусів Цельсія, що досягається вибухом звичайної атомної бомби); нейтронна зброя (як різновид ядерних боєприпасів із термоядерним зарядом малої потужності; досягається підвищеним нейтронним випромінюванням за рахунок великої витрати енергії(приблизно в 5—10 разів) на створення проникаючої радіації);

2. Хімічна зброя. Ґрунтується на використанні отруйних речовин у воєнних цілях. Основу хімічної зброї становлять отруйні речовини, що вражають людей та тварин і заражають повітря, ґрунт, воду, будівлі та споруди, засоби транспорту, продукти харчування та корм для тварин. Отруйні речовини у вигляді пари, аерозолів або крапель вражають організм людини при потраплянні на шкіру і в очі, через органи дихання та шлунково-кишковий тракт. За тактичним призначенням отруйні речовини діляться на смертельні, дратівної дії і такі, що тимчасово виводять живу силу супротивника з ладу. За характером токсичної дії отруйні речовини діляться на шість груп: нервово-паралітичної дії (зарин, зоман та ін.); загальноотруйної дії (синильна кислота, хлорціан); задушливої дії (фосген, діфосген); шкірнонаривної дії (іприт, люїзит); дратівної дії (хлорацетофенон, адамсит та ін.); психохімічної дії (Бі-Зет). До бойових токсичних хімічних речовин належать також токсини (ботулінічний токсин-Х, стафілококовий ентеротоксин-Р, рицин тощо) і фітотоксиканти — для ураження різних видів рослин («помаранчева», «біла», «синя» рецептури та ін.). На багатьох об’єктах економіки здійснюється виробництво, використання, зберігання, а також транспортування сильнодіючих отруйних речовин (СДОР). При хімічних лихах або виробничих аваріях можливі викиди СДОР, що супроводжуються масовим ураженням людей. За токсичними властивостями СДОР в основному є речовинами загальноотруйної і задушливої дії. Найчастіше виявляються такі ознаки отруєння, як головний біль, запаморочення, задуха, нудота, блювота, слабкість та ін. Найбільш поширені з-поміж СДОР — хлор, аміак, сірководень, фтористий водень, сірчистий газ, оксиди азоту. Основним захистом від СДОР є спеціальні ізолюючі протигази;

3. Бактеріологічна зброя. Ґрунтується на застосуванні хвороботворних мікроорганізмів як збудників інфекційних захворювань людей, тварин чи рослин. Залежно від розмірів мікробних клітин та їх біологічних особливостей вони поділяються на: бактерії (одноклітинні мікроорганізми рослинної природи); віруси (мікроорганізми, що живуть у живих клітинах); рикетсії (мікроорганізми, що займають проміжне положення між бактеріями і вірусами); грибки (одно- або багатоклітинні мікроорганізми рослинного походження).

Ефективність дії бактеріологічної зброї залежить від вибору способів її застосування: аерозольний — зараження приземного шару повітря шляхом розпилення біологічних рецептур за допомогою розпилювальних засобів або вибуху; трансмісійний — розсіювання штучно заражених кровосисних переносників, які через укуси передають збудників хвороб; диверсійний — зараження біологічними засобами повітря і води в замкнутих просторах з допомогою диверсійного спорядження. Найбільш імовірними видами бактеріальних засобів для ураження людей є збудники чуми, туляремії, сибірки, холери, висипного тифу, натуральної віспи, жовтої гарячки та ін.;

4. Геофізична зброя. Ґрунтується на використанні різних засобів, що дають змогу використовувати у воєнних цілях руйнівні сили природи шляхом штучно викликаних змін фізичних властивостей та процесів, що відбуваються в атмосфері, гідросфері та літосфері Землі. Можливість використання багатьох природних процесів у руйнівних цілях заснована на їхньому величезному енерговмісті. Способи активного впливу на них досить різноманітні: ініціювання штучних землетрусів у сейсмонебезпечних районах; потужних припливних хвиль типу цунамі, ураганів, гірських обвалів, снігових лавин, зсувів, селевих потоків тощо; формування посухи, злив, граду, туману, заторів на річках, руйнування гідроспоруд та ін. У деяких країнах вивчаються можливості впливу на іоносферу з метою створення штучних магнітних бур і полярного сяйва для порушення радіозв’язку та ускладнення радіолокаційних спостережень на великих відстанях. Для впливу на природні процеси можуть бути використані такі засоби, як хімічні речовини, потужні генератори електромагнітних випромінювань, теплові генератори і т. ін. Проте найбільш ефективним засобом впливу на геофізичні процеси вважається використання ядерної зброї. Вражаючими факторами геофізичної зброї є катастрофічні наслідки спровокованих небезпечних природних явищ;

5. Радіологічна зброя. Ґрунтується на використанні бо­йових радіоактивних речовин (БРР), що застосовуються у вигляді спеціально приготовлених порошків або розчинів речовин, що мають у своєму складі радіоактивні елементи, які викликають ефект іонізації. Іонізуюче випромінювання руйнує тканини організму, викликаючи локальні ураження або променеву хворобу. Дія БРР порівнюється з дією радіоактивних речовин, які утворюються при ядерному вибуху і заражають навколишню місцевість. Основним джерелом БРР служать відходи, які утворюються при роботі ядерних реакторів, або спеціально отримані в ядерних реакторах речовини з різним періодом напіврозпаду. Застосування БРР може здійснюватися за допомогою авіабомб, безпілотних літаків, крилатих ракет і т. ін.;

6. Променева зброя. Ґрунтується на використанні гостронаправлених променів електромагнітної енергії (лазери, променеві прискорювачі). Бойові лазери — це потужні випромінювачі електромагнітної енергії оптичного діапазону. Вражаюча дія лазерного променя досягається в результаті нагрівання до високих температур матеріальних об’єктів, при розплавленні або ушкодженні чутливих елементів устаткування тощо. Впливає на людину, пошкоджуючи її зір і наносячи термічні опіки на шкіру. Дії лазерного променя властиві прихованість, висока точність, прямолінійність розповсюдження і миттєва дія. Істотно знижують вражаючу дію лазерного променя такі фактори природного середовища, як туман, дощ, сніг і пил. Тому з найбільшою ефективністю застосування лазерного променя може бути досягнуто в космічному просторі для знищення балістичних ракет та штучних супутників Землі;

7. Прискорювальна зброя. Є різновидом променевої зброї. Вражаючий фактор цієї зброї — гостро спрямований пучок заряджених або нейтральних часток (електронів, протонів, нейтральних атомів водню), розігнаних до великих швидкостей. Потужний потік енергії створює на цілі механічні ударні навантаження, інтенсивний тепловий вплив і викликає короткохвильове електромагнітне (рент­генівське) ви­промінювання. Об’єктами ураження такої зброї можуть бути не тільки космічні апарати або ракети, а й різні види наземного озброєння. Існує можливість опромінення прискорювальною зброєю з космосу великих площ земної поверхні з масовим ураженням на ній людей і тварин;

8. Бездротова зброя. Заснована на використанні електромагнітних випромінювань надвисокої частоти (в діапазоні до 30 ГГц) або дуже низької частоти (менше 100 Гц). Об’єктом ураження цієї зброї є жива сила. При цьому мається на увазі здатність електромагнітних випромінювань у діапазоні надвисоких і дуже низьких частот викликати пошкодження життєво важливих органів людини (мозку, серця, судин). Вони здатні впливати на психіку, порушуючи при цьому сприйняття навколишньої дійсності, викликаючи слухові галюцинації тощо;

9. Інфразвукова зброя. Засіб масового ураження, який ґрунтується на використанні направленого випромінювання потужних інфразвукових коливань із частотою нижче 16 Гц. За даними іноземних джерел, такі коливання можуть впливати на центральну нервову систему і травні органи людини, викликаючи головний біль і біль у внутрішніх органах, порушуючи ритм дихання. Інфразвук також чинить на людину психотропну дію, викликаючи втрату контролю над собою, відчуття страху і паніки. Як генератори інфразвуку використовуються ракетні двигуни, забезпечені резонаторами і відбивачами звуку. Можливе використання двох звукових генераторів із різницевою частотою, що сприймається як інфразвук.

4.6. Тероризм та види тероризму

Одним з різновидів соціально-політичних конфліктів є тероризм, який у сучасному суспільстві є однією з глобальних небезпек. Передусім, загострення виступів екстремістів пов’язане із слабкістю державного апарату, великими прорахунками в галузі зовнішньої і внутрішньої політики, ігноруванням етнопсихологічних закономірно­стей та історії. Нині зрозуміло, що в сучасному світі проблема тероризму стала особливо важливою, адже кількість терористичних актів чимдалі зростає.

Тероризм (від лат. terror — страх, залякування) — це форма політичного екстремізму, застосування чи загроза застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, залякування урядів та населення для досягнення певних цілей.

Сучасний тероризм проявляється у формах: міжнародного тероризму (терористичні акти міжнародного масштабу), внутрішньополітичного (терористичні дії, спрямовані проти уряду, певних політичних угруповань усередині країни з метою дестабілізації внутрішньої обстановки), кримінального (має на меті корисливі цілі).

Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Вирізняють тероризм економічний (пов’язаний із конкурентною боротьбою корпорацій), тероризм уряду проти певної частини свого народу; тероризм народу проти свого уряду; етнічний тероризм; тероризм однієї держави проти іншої. Можна також вести мову про можливість біологічного, ядерного, інформаційного тероризму тощо.

Аналізуючи різноманітні форми та види тероризму, а також різноманітні аспекти його прояву, представлені в міжнародних конвенціях, у яких розглядають терористичну діяльність, виокремлюють такі його елементи.

1. Тероризм є формою організованого насилля (це загроза або застосування сили для нанесення фізичної шкоди окремим особам або групі осіб).