Розділ 4. Соціально-політичні небезпеки

7) мазохіст-камікадзе;

8) актор («істерик»);

9) ігрок («авантюрист»);

10) технар;

11) зомбі;

12) відморозок («звір»).

Терористи мають високу мотивацію. Серед мотиваційних тенденцій поведінки терористів є такі: 1) меркантильні, які базуються на отриманні матеріального блага; 2) ідеологічні, які пояснюють особливості певної місії з боку терориста; 3) професійні, які дають задоволення від зміни світу силою; 4) владні, за рахунок яких терорист стверджує себе та свою особистість; 5) мотивація привабливості, яка трапляється у терористів з-поміж забезпечених та досить освічених людей; 5) мотивація товариськості, що пояснює емоційну прив’язаність до тієї групи, в якій перебуває людина; 6) мотивація самореалізації (парадоксальний мотив), адже, з одного боку, самореалізація — це характеристика сильних людей, що виражається в самовіддачі і самопожертвуванні, а з другого — визнання обмеження можливостей та спроможностей людини, яка не може знайти інших варіантів, окрім насильного впливу на світ.

Всі заходи, направлені на боротьбу з тероризмом, умовно можна поділити на силові і правові, зовнішні і внутрішні. Основна більшість країн вважають за краще боротися з тероризмом виключно силовими методами. Якщо врахувати, що боротьба з тероризмом триває протягом 30 років, то можна зробити висновок про їх малу ефективність. Силовими методами борються не з тероризмом, а з його проявами. Слід пам’ятати, що тероризм — це завжди реакція суспільства на певні події.

Внутрішніми називають заходи, направлені на попередження терактів. Саме вони є найбільш ефективними. Теракт простіше попередити, ніж потім боротися з його наслідками. Передбачити, де буде завдано наступного удару, практично неможливо. Тому одержати своєчасну інформацію про підготовлюваний теракт спецслужбам доволі важко. Просочування інформації в терористів відбувається вкрай рідко, а із зрадниками вони чинять особливо жорстоко. (Хоч у ЗМІ й промайнула інформація про те, що спецслужби США, а саме ФБР, знали про теракти, заплановані на 11 вересня, але не змогли чи не встигли попередити їх.)

Зовнішні заходи по боротьбі з тероризмом включають, по-перше, ухвалення спеціальних антитерористичних законів, взаємодію держав, що борються з тероризмом. По-друге, чинення економічного тиску на країни, що надають підтримку міжнародному тероризму (до таких відносять Сирію, Лівію, Йорданію, Ірак, Ліван, Кубу, Судан та Афганістан).

Ефективнішим є синтез правових та силових заходів. Щодо терористичних угруповань необхідно застосовувати жорсткі силові методи, аж до фізичного знищення терористів. Не можна забувати і про важливість регулювання правового законодавства. Паралельно має вестися боротьба з причинами виникнення.

З-поміж причин виникнення тероризму можна назвати політичні, соціально-економічні, економічні, релігійні та духовні.

Головною політичною причиною виникнення тероризму є політична нестабільність. За статистикою саме в період політичної нестабільності різко зростає кількість терористичних актів. Також важливими політичними причинами виникнення тероризму можна вважати: ті заходи, що їх вживають у всьому світі по забезпеченню безпеки населення (подеколи з кричущими порушеннями законодавства), які, хоч як це парадоксально, провокують терористів на їхні акції; вплив на суспільну свідомість тоталітарних, диктаторських правових режимів (наприклад, режим талібів в Афганістані); одвічний конфлікт Заходу і Сходу, в якому тероризм є найбільш ефективним і дієвим способом ведення боротьби (передусім це стосується Сходу).

Щодо соціально-економічних причин, то основною причиною можна вважати низький рівень життя в країні. Людині легше зважитися на здійснення терористичного акту, якщо в неї немає власності. Тероризм дає можливість людині отримати гроші, причому гроші чималі. Наприклад, в умовах сучасного життя в Росії, масового закриття промислових підприємств, постійного зростання цін, інфляції й безробіття тероризм часом стає єдиним способом заробити гроші на гідне існування. Кожна людина, що йде на теракт, знає, що в разі смерті про її сім’ю подбають.

Економічні. Тероризм сьогодні — це бізнес, здатний приносити своїм організаторам чималий дохід, який можна порівняти хіба що з доходами від нафтобізнесу. Торгівля зброєю, наркотиками, заручниками дає змогу одержувати величезні прибутки. Візьмемо, наприклад, фінансування чеченських бойовиків. До них в основному гроші надходять із Саудівської Аравії або ОАЕ. Там цілком легально в магазинах та на ринках встановлені урни для пожертвувань, призначених чеченським «мусульманам», що борються за свободу. По телебаченню регулярно демон­струються відеозаписи, на яких бойовики, перевдягнуті у форму російських солдатів, убивають і грабують мирних жителів. Після цього йдуть заклики активніше здавати пожертвування для того, щоб бойовики (вони подаються як борці за свободу) змогли вигнати ненависні російські війська. Щорічно збирають приблизно 40 млн доларів. З них до Чечні доходить лише 5—6 млн. Інші осідають по дорозі в різних організаціях та фондах.

Релігійні. Нині існують релігійні течії, що пропагують насильство. Найпоширенішим із них є ваххабізм (радикальний перебіг ісламу). Започаткувався у XVIII ст. у Сау­дівській Аравії. Засновником був Мухаммад ибн Абд-аль-Ваххаб. Саме він визначив головних ворогів справжніх мусульман — іудеїв і християн. З ними слід вести війну — джихад. Усі, хто не слідує шаріату, заслуговують на смерть. Також є ще одна цікава думка: іслам молодший за християнство на вісім століть. Це означає, що мусульмани зараз перебувають приблизно в XIII ст. Якщо провести паралель із Європою, то в XIII ст. там панували інквізиція, що, по суті, та сама боротьба з невірними. Коран заперечує насильство. Заповідь «не убий» є і в ісламі. У більшості випадків терористи лиш прикривають свої справжні наміри релігійними гаслами.

Духовні. Важливими духовними причинами виникнення тероризму є: криза сучасного суспільства, спотворення правових та загальнолюдських цінностей. Наприклад, у деяких країнах Сходу дітей виховують під гаслами терориз­му, а це означає, що суспільство схиляється перед фізичною, а не духовною силою.

Якщо будуть, нарешті, знайдені методи боротьби з тероризмом, світ стане спокійнішим і безпечнішим. А поки тероризм є, треба знати, як поводитися, опинившись у становищі заручника. Найважливіше для заручника — залишитися живим. Тому не можна провокувати терористів на насильницькі дії. Найкраще — тихо сидіти і не привертати до себе уваги, тобто не вставати без дозволу, не ходити, навіть не дивитися в бік терористів (прямий погляд у вічі сприймається як виклик). У присутності терористів бажано не вести розмов поміж собою, в крайньому разі розмовляти тихо. Слід позбавитись усього, що вирізняє заручника з-поміж усіх потерпілих. Особливо це стосується жінок — зняти косметику, прикраси (зокрема, сережки). При стрілянині, відкритій терористами, негайно слід лягати на підлогу.

Варто зазначити, що в Україні не виявлено терористичних організацій, орієнтованих на повалення державного ладу. Проблема тероризму в Україні перебуває в іншій площині — це «кримінальний тероризм» усередині країни та діяльність закордонних терористичних організацій на території України.