Розділ 4. Соціально-політичні небезпеки

— порушення почуття безпеки, впевненості в майбутньому, відчуття економічної та соціальної незахищеності;

— відчуття загрози безпеці існування як повноцінного громадянина та особистості.

Необхідними і достатніми умовами забезпечення економічної безпеки особистості можна вважати:

— задоволення потреб самозбереження, самовідтворення і саморозвитку;

— своєчасне прогнозування та ідентифікацію переходу нейтрального елемента середовища в розряд потенційної небезпеки, а потенційної небезпеки — в актуальну загрозу;

— захист людини від різних типів загроз.

Таким чином, на наш погляд, можна виокремити такі критерії економічної безпеки особистості:

— задоволеність якістю життя і впевненість у майбутньому;

— стійкість до інформаційних, економічних і політичних впливів;

— захист базових цінностей та інтересів, джерел духовного та матеріального добробуту;

— задоволеність станом власної економічної безпеки.

Тож економічна безпека особи є сукупністю економічних, соціальних, демографічних, екологічних, технологічних та науково-інформаційних відносин. Історичний досвід свідчить про те, що приватний бізнес, підприємці та громадяни стають більш зацікавленими у зміцненні дер­жави і захисту своїх інтересів, якщо ефективніше розвивається економіка країни і держава створює оптимальні умови для реалізації приватних економічних інтересів, забезпечуючи в усьому стабільність.

Виходячи з вищесказаного, можна запропонувати такі заходи протидії економічним загрозам, як: економічне зростання держави; проведення розумної соціальної політики; законодавче забезпечення встановлених соціальних гарантій населення та можливостей реалізації власних економічних інтересів. Усе це повинно попереджати розвиток негативних тенденцій у соціальній сфері та забезпечувати стабільний економічний розвиток.

4.5. Соціально-політичні конфлікти з використанням звичайної зброї та засобів масового ураження

Якщо розглядати політику як цілеспрямовану діяльність у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами та народами, яка пов’язана із боротьбою за здобуття або утримання державної влади як знаряддя регулювання і формування цих стосунків, то політичний конфлікт можна розглядати як протиборство соціальних або політичних груп за владні пріоритети чи з приводу влади. Це можуть бути також питання, пов’язані не лише із суто владними відносинами, адже політика має широкий вихід у соціум та вплив на його розвиток. Останнім часом стан політичного розвитку багатьох країн світу демонструє зростання конфліктності, а способом вирішення та залагодження конфліктних ситуацій щодо вирішення територіальних, соціальних, економічних, національно-етнічних, ідеологічних, релігійних, культурних та інших суперечностей залишиться застосування військової сили.

З огляду на типологію військових конфліктів, а саме їх інтенсивність, слід розмежовувати такі їх полярні варіанти — від «незначних» до глобальної війни. При цьому війни, що проводяться з обмеженими цілями, належать до конфліктів середньої інтенсивності. Решта акцій, від воєнних до психологічних, об’єднуються в конфлікти низької інтенсивності. Критерієм справедливості вважається прийняття рішення на ведення війни законною владою, якщо при цьому немає інших засобів досягнення політичних цілей. Війна з використанням ядерної та інших видів зброї масового ураження, а також загальна війна на театрі воєнних дій визначаються як воєнний конфлікт високої інтенсивності.

В арсеналі сучасної звичайної зброї використовують:

— кулькові протипіхотні бомби. Можуть бути розміром від тенісного до футбольного м’яча і містити близько 300 металевих або пластмасових кульок діаметром 5—6 мм. Радіус ураження такої бомби залежить від калібру і становить від 1,5 до 15 м. З літаків кулькові бомби скидаються у спеціальних упаковках (касетах), що містять 96—640 бомб. Від дії викидного заряду касета над землею руйнується, а кулькові бомби розлітаються і вибухають на площі до 250 тис. м2. Як захист від осколкових та кулькових бомб використовуються природні укриття і будь-які захисні споруди;

— фугасні боєприпаси. Призначені для поразки ударною хвилею та осколками великих наземних об’єктів (промислових, адміністративних, залізничних вузлів). Фугасні бомби бувають масою від 50 кг до 10 т і доставляються до цілі літаками-штурмовиками.

— боєприпаси об’ємного вибуху. Призначаються для ураження повітряною ударною хвилею і вогнем будинків, споруд, техніки та живої сили противника. Виготовляють їх у вигляді касет. У цих боєприпасах використовуються особливі газоповітряні суміші, що містять пропадіен, пропан із добавкою бутану та ін. Принцип дії цих боєприпасів полягає в розпилюванні в повітрі аерозолів з подальшим підривом і утворенням хмари. У результаті вибуху в осередку ураження виникає надлишковий тиск до 3000 кПа, що викликає повне знищення споруд і живої сили противника на великих площах. Захист людей забезпечується укриттям у захисних спорудах з режимом повної ізоляції. По суті, потужність вибуху об’ємного боєприпасу великого калібру порівнянна з потужністю вибуху тактичного ядерного боєприпасу малої потужності;