Розділ «Шкода»

— Свідки…

— Ґолд їх знищить на перехресному допиті. Стенгоуп? Стара й наполовину сліпа. «Правда, що три роки тому ви відмовились від прав водити машину, місіс Стенгоуп?» Джун Морріс? Дитина, яка бачила закривавленого чоловіка з протилежного боку вулиці. Скавкрофт тоді випив, і його друзяка теж. У Клода Болтона історія з наркотиками. Найкращий його свідок — це Віллов Рейнвотер, але маю для тебе новину, друже, — у цьому штаті люди не особливо зважають на індіанців. Не дуже їм довіряють.

— Але ми надто далеко зайшли, щоб задкувати, — відказав Ралф.

— Отака гірка правда.

Вони трохи посиділи в тиші. Двері до Ралфового кабінету були прочинені, у головній залі відділка майже нікого не було, як і годиться для недільного ранку в маленькому містечкові Південного Заходу. Ралф хотів було нагадати Семюелзу, що це відео відволікло їх від слона в кімнаті: вбито дитину, і, згідно з усіма набутими речдоками, вони піймали саме того, хто це зробив. Те, що Мейтленд у цей час начебто перебував за сімдесят миль від місця злочину, треба ще з’ясувати й підтвердити. А поки не підтвердять, відпочивати не годиться.

— Якщо хочеш, поїхали зі мною до Кеп-Сіті.

— Не вийде, — відповів Семюелз. — Я їду з колишньою дружиною та дітьми на озеро Окома. Вона влаштовує пікнік. Ми нарешті порозумілися, і я не хочу ризикувати.

— Окей.

Пропозиція все одно була несерйозна, бо Ралфу хотілося побути на самоті. Хотілося спробувати збагнути, яким чином така з першого погляду проста справа перетворилася на колосальний пиздець.

Він підвівся. Білл Семюелз склав айпед у портфель і став поруч із Ралфом.

— Гадаю, через це ми можемо втратити роботу, Ралфе. І якщо Мейтленд вийде на волю, то подасть на нас до суду. Сам знаєш, що подасть.

— Їдь на свій пікнік. Поїж трохи сендвічів. Це ще не кінець.

Семюелз першим вийшов з кабінету, і щось таке в його ході (чи то опущені плечі, чи то портфель, що безнадійно стукався об його коліно) розлютило Ралфа.

— Білле?

Семюелз озирнувся.

— У цьому місті жорстоко зґвалтували дитину. Імовірно, що або до, або вже після цього хлопчика покусали на смерть. У мене це досі в голові не вкладається. Ти гадаєш, його батькам не до щурячої сраки — чи ми втратимо роботу, чи подадуть позов на міське управління?

Семюелз нічого не відповів, просто перетнув кімнату для інструктажу й вийшов під промені вранішнього сонця. Чудовий вийде день для пікніка, проте Ралф підозрював, що прокурор не зможе ним цілком насолодитись.

Фред та Оллі зайшли до приймальні реанімаційного відділення в шпиталі Мерсі через три хвилини після «швидкої» з Арлін Пітерсон і незадовго до того, як суботня ніч перетворилась на недільний ранок. О тій годині в передпокої було натоптом натоптано забитих, заюшених і п’яних, які скаржилися, плакали й бухикали. Як і більшість відділень невідкладної допомоги, суботньої ночі в Мерсі було особливо людно, але о дев’ятій ранку в неділю там майже нікого не лишилося. Чоловік, який прикладав імпровізовану пов’язку до рани на руці. Жінка, яка тримала на колінах дитину з високою температурою, і вони разом дивилися на виверти Елмо [81] по телевізору, прикрученому до стіни в кутку. Кучерява дівчина-підліток, яка сиділа із заплющеними очима, відхиливши голову назад і схопившись руками за живіт.

І вони. Рештки сімейства Пітерсонів. Близько шостої Фред стулив повіки й провалився в сон, але Оллі тільки й міг, що сидіти й дивитися на ліфт, у якому зникла його мама. Він був певен, що якщо задрімає, то вона помре. «Не міг і години зі мною попильнувати?», як запитав у Петра Ісус, і це було дуже хороше запитання, на яке немає відповіді.

О дев’ятій десять двері ліфта ковзнули в боки, і звідти вийшов лікар, із яким вони розмовляли одразу по приїзді. На ньому були синя хірургічна форма і синя просякла потом шапочка з червоними сердечками, що кружляли в танці. Він мав дуже втомлений вигляд, а коли побачив Пітерсонів, то відвернувся геть, наче хотів кудись утекти. Цього мимовільного посмику було достатньо, щоб Оллі все зрозумів. Йому хотілося дати батькові проспати цей перший удар поганих новин, але то було б неправильно. Зрештою, тато знав і кохав її довше, ніж Оллі прожив на цьому світі.