Розділ ««Мейсіз» ділиться секретами з «Ґімблз»»

— Я… Мені вкрай не хочеться. Нехай детектив розповідає. Ґрейс із ним говорила.

Гові взяв її за руку.

— Заради Террі.

Марсі зітхнула.

— Гаразд. Ґрейс також бачила якогось чоловіка. Двічі. За другим разом — у будинку. Я вирішила, що їй сняться кошмари, бо вона засмучена через смерть батька… будь-яка дитина засмутилася б…

Марсі замовкла, прикусивши нижню губу.

— Будь ласка, — попросила Голлі. — Це дуже важливо, місіс Мейтленд.

— Так, — погодився Ралф. — Важливо.

— Я була впевнена, що він — несправжній! Цілком упевнена!

— Вона розповідала, який він із виду? — спитала Джинні.

— Трохи. Перший випадок стався десь тиждень тому. Вони із Сарою спали разом у кімнаті Сари, і Ґрейс сказала, що бачила, як він витав за вікном. Сказала, що обличчя в нього було наче виліплене з «Плей-Доу», і соломинки замість очей. Будь-хто на моєму місці вирішив би, що то просто нічний кошмар, так?

Усі промовчали.

— Другий випадок відбувся в неділю. Вона сказала, що задрімала, потім прокинулася, а він сидів біля неї на ліжку. Сказала, що очі-соломинки вже зникли, що тепер це були очі її батька, та все одно вона його злякалася. У нього були татуювання на руках. І на п’ястках.

— Мені вона сказала, що обличчя «Плей-Доу» вже не було, — додав Ралф. — Що в нього з’явилося коротке чорне волосся, яке сторчма стирчало. І маленька борода нав­коло рота.

— Еспаньйолка, — мовила Джинні. Вигляд у неї став кепський. — Це той самий чоловік. Першого разу він і справді міг їй наснитися, але вдруге… це був Болтон. Точно Болтон.

Марсі притиснула пальці до скронь, мов боролася з го­ловним болем.

— Розумію, що до цього все і зводиться, — сказала вона, — але ж це мав бути сон. Вона казала, що поки чоловік із нею говорив, футболка міняла колір, а такі речі тільки в снах трапляються. Детективе Андерсон, ви не хочете розповісти решту?

Він похитав головою.

— У вас добре виходить.

Марсі витерла під очима.