Розділ двадцять четвертий Коронація

-А хто вас зрозуміє, магів. Іскри однієї досить. Селище ж дерев’яне. Сосна — вона горить…

— Не збираюся я вас підпалювати, — я відсунула тарілку. — Що ви таке кажете?

— Це добре, якщо не збираєтеся. А король ваш… теє. Не буде тут Королівства, хоч би він гопки скакав. Я ж закон королеуспадкування добре знаю… Від батька, від діда. Королівство само росте, як сосна з насіннячка. Якщо насіннячко гниле чи висохле, наприклад, — нічого не виросте, дуля. Як побачить ваш король, що не складається в нього, так і звелить нас палити…

— Мені він нічого не звелить. Я йому не підвладна, — випалила я.

Голяк схвально кивнув.

— А ось це добре, пані. Це добре…

— Стривайте. Чому тут не буде Королівства?

Голяк неквапливо витер пальці вишитою серветкою.

— Ви маг, пані, чи ж вам не бачити… несправжній король. Зіпсований якийсь, ніби гнилизна на ньому… З гнилого насіння що виросте?

Він ще говорив і говорив, але я не чула.

Несправжній король. Не буде Королівства. Усе намарно.