TextBook – Потім я роздерла два сніпки й стрибнула… – Дівчина зробила паузу й засміялася. – І приземлилася на щось м’яке… Воно упало й закричало. І хто б це ти думав?
– Хто?
– Кацап без штанів. То був один із солдатів, який сів за хлівом по нужді…
– Так, щось не щастить їм у цій позі, – згадав я про того іншого, що обвалився разом з берегом у копанку.
– Поки він підвівся і побіг у хату кликати своїх, я була вже далеко. Хоч пущена навмання черга й просвистіла у метрі наді мною, – з усмішкою на устах продовжувала Уля, але очі її залишалися невеселими.
Вона ніби чекала чогось, якогось запитання чи що.
– Нам би сотню таких, як ти, і можна хоч сто років воювати, – сказав я.
– Народ втомився воювати, сам бачиш, – кинула вона у відповідь.
– Я ж он, як бачиш, не втомився…
– Іди до мене, – покликала тихо і зробила крок назустріч, мабуть очікуючи почути від мене зовсім не те. – А ти знаєш, що, наприклад, до мене офіцер НКВД заходить, – продовжила вона, і коли я глянув на неї зверху вниз, її очі говорили, що вона не жартує.
– Ти не жартуєш? – перепитав я про всяк випадок.
– Правда, то буває рідко… Ні, ти не думай, нічого такого. Він тільки в інститут за мною заходить, а тоді ми просто бесідуємо…
– Бесідуєте? Про що ж з ним можна бесідувати?
– Напевне, то він так вербує мене, – пояснила вона. – Я так думаю.
– Ти їхня агентка?
– Нічия я не агентка, я тобі правду кажу… А що мені робити, не говорити з ним?
– Вони вже щось знають про тебе?
– Не думаю. Чого б він тоді так довго ходив кругами? Напевне, я йому просто подобаюся… Не лякайся, я нікого не видала і ніколи не видам…
– А може, його пристрелити?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Останній герой » автора Вільчинський О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „12. Уполномочений по шкурах“ на сторінці 1. Приємного читання.